Пригоди у маршрутках, або для Вашої другої поїздки сюрприз гарантовано

05.11.2014

Пригоди у маршрутках, або для Вашої другої поїздки сюрприз гарантовано

«Їде маршрутка, як велика собача будка», – думала використать ці слова в наступній своїй розповіді та й передумала. Сірко живе у своїй будці, Барбос у своїй, Жучка у своїй, а на вихідні, як «напхається» тих Сірків, Барбосів та Жучок, що собаки співчувають такому життю та такій халабуді. Хто був студентом – то не лише спав на парах, «відривався» з друзями, постив щоп’ятниці, але їздив маршутками. Пропоную Вам добірку розповідей про поїздки студентів маршрутками.

         Почну з себе. Стою на третій день Пасхи біля зупинки, не сама. Навколо мене, таких як я, людей з двадцять. Всі переступають з ноги на ногу у чеканні – маршрутка не приїжджає вчасно. Коли нарешті хтось помітив «подобіє» маршрутки – всі, у прямому значенні слова, «кидаються» до дороги. Неправдива тривога, всі роблять крок назад. Декілька тренувань, а згодом маршрутка і справді під’їжджає. Як би там всі не перекривають дорогу – водій і не думає зупиняти транспортний засіб. І тут починається: хтось на мигах показує «ну забери одну людину на Рівне», «мені на роботу», «взавтра екзамен», «доплачу»… Не знаю на чию показуху шофер реагує, проте зупиняє автобус. Всі скажені, як собаки, кидаються до маршрутки. Кожен тягне свої клумаки, тобто речі та наїдки. Через хвилинку всі вікна обліплені пиками, як-то мед осами. Якась дівиця хотіла по-святковому виглядати, вдягнула шпильки. Чую лише як всі охкають і ахкають, хтось матюкається, хтось пищить – звук залежить від того, кому вона наступить на ноги. Перед шофером хтось поклав пакет. На повороті маршрутка заверне – так і викочуються з того пакету то крашанки, то паски, то шматки зім’ятих тортів… Виходять через кілька годин напівживі пасажири з обірваними ґудзиками на одязі, з порваними ручками в пакетах, з новими зачісками на головах .

         Розповідала мені двоюрідна моя сестра. Її мама любить обмотувати яйця газетою та складати у пластикову бутилку. Зазвичай сестра цю їжу ложить поверх інших наїдків у пакеті. Так, під час однієї поїздки, поки сестриця говорила по телефону, десь та пляшчина випала з пакету та покотилась салоном. Розповідає сестриця: «Чую лемент навколо: «Яйця! Яйця! Чиї яйця?!». Придивляюсь, а то ж мої. Баби шукають власника, якісь молоді хлопці регочуть на весь автобус, а я дістаю навушники, вмикаю музику і «рубаю окуня», що то не «мої» яйця. Шкода, що яйця пропали, кури погано вдома несуться, а на базарі дорого купувати».

         Їду маршруткою «Кузнецовськ-Рівне (ч-з Сарни, Костопіль)». У салоні всі пасажири слухають музику, щасливі, сонні… Їхні сумки та валізи у багажнику, ніхто по них не ходить… Та щастя, як то кажуть, недовговічне, почали розвантажувати речі на автостанції «Чайка». І тут всі швидко прокинулись від приємної поїздки – переплутані сумки. Почалось з того, що якась дівчина з вереском репетує: «У  мене зверху були лоточки з котлетами, а тут повна сумка закруток», «І це не моя сумка, у мене збоку були стрічки синьо-жовті зав’язані, а тут якісь дівчачі прибамбаси», – кричить високий хлопець, худющий, як глист. У шофера трусяться руки: кількість сумок то вистачає, а от наповнення не те… Добре, що у цьому галасі і розборках, підходить охоронець і говорить: «Такий-то рейс?» – «Так» – «Телефонували з Костопольського автовокзалу. Дівчата сплутали і не свої сумки взяли. Зараз привезуть. Нехай потерпілі зачекають».

         Під’їжджала у приміському транспорті. Холодно, всі мерзнуть, хукають в долоні, тупотять ногами. І як тільки водій зупиняє автобус – всі ринуть до салону. Таке перше враження: щоб нагрітися, а не добратися до  місця призначення. Тісняться, ніби кілька у консерві. На одній зупинці цей кагал людей «висипається». Стає вільніше і видніше: весь салон залитий молоком. Ті, хто «висипався» на вулицю витирають вологими серветками взуття і одяг до колін. Хто залишився в салоні – далі «бродить» у молочній річці. Виявляється, якийсь пасажир віз у пластикових пляшках молоко. Десь зчавили – пляшка тріснула і залила все навкруг. Пам’ятаю, знімали аматорське відео про молочні ріки, проте не знаю, чи розмістили його у Ютуб…

         Всіх пригод і не переповісти. Ну хіба що можна пригадувати їх усі довгими вечорами, як вимикатимуть електроенергію (хоча краще б не вимикали). Дорога, у будь-якому разі, повна несподіванок. Буває інколи нудить у маршрутці, а інколи буває і весело. Сьогодні поїздка без пригод, а завтра готує для тебе сюрпризи. Рух – це життя, а маршрутками – подвійне життя .

 

, , , переглядів: 3 311

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.