Пасажир ліг під колеса пасажирського автобуса «Рівне – Нетішин (через Острог)»

29.04.2015

Пасажир ліг під колеса пасажирського автобуса «Рівне – Нетішин (через Острог)»

Так вже в цьому житті повелося: спокійно, з миром на серці не судилось мені їздити в маршрутках. Подруга Ліана говорить: «Ніколи не буду з тобою їздити, бо ти завжди подорожуєш з пригодами». Але то не моя аура «тягне» за собою пригоди, а проїзд в «наших» громадських засобах транспорту, а ще людський фактор, роблять кожну поїздку унікальною, «пригодницькою» та небезпечною. Ще одна моя свіжа пригода за 26 квітня 2015 року.

Отож, 26 квітня 2015 року. Неділя. Погожий теплий весняний вечір. На вулицях Рівного велелюдно. Багато дітлахів. На центральному автовокзалі, збившись до купи, з два десятки потенційних пасажирів чекали на маршрутку «Рівне – Нетішин (через Острог)», час відправлення якої о 20.25 год. Ніякі прикмети не віщували пригод. Люди заповнили автобус, який вчасно під’їхав до платформи. Водій ввічливо завантажив валізи та сумки в багажник, зібрав гроші за проїзд. Вирушили. Я сиділа на передньому сидінні біля водія, тиха втома підкрадалась з дрімотою до мене і я не пручалась. Лиш негучний гомін пасажирів та вибоїни на дорозі порушували гармонію поїздки .
Зупинка в м. Здолбунів. Частина пасажирів вийшла. Хтось дякував за проїзд, хтось ні. Але якась жіночка побажала «Щасливої дороги!». Згодом виявилось, що це побажання було чи не найактуальнішим впродовж подальших 40 хв.
До салону почали надходити нові люди та нові заощадження. Всі ввічливо оплачували проїзд та проходили далі зручно вмощуватись на сидіннях. Коли всі увійшли, водій звернувся до одного з пасажирів: «Оплатіть за проїзд». Я спочатку не звертала увагу на те, що діється там за моєю спиною. Але коли водій голосніше повторив своє попереднє прохання, обернулась. У проході маршрутки стояв чоловік на вигляд років 40 – 50. Він легенько похитувався. Коли він роззявив рота, стало очевидно: людина в алкогольному сп’янінні та ледве тримається на ногах. «За мене заплатили», – мало розбірливо буркнув чоловік. «Хто за вас заплатив?», – запитав шофер. Взагалі незрозуміло щось пробурмотів п’яний пасажир. «Хто оплатив проїзд за цього чоловіка?». У відповідь мовчанка. Ніхто з пасажирів не знав цього чоловіка, а можливо хтось і був знайомий – то упевнено вдавав незнайомого. Водій вийшов з маршрутки і зайшов в салон, коректно попросив вийти чоловіка з маршрутки:
       Я ж по-людськи хотів підвести, хоч ти і п’яний. А через те, що ти обдурюєш та брешеш – виходь з маршрутки!
Після бурмотіння, все-таки п’яний чоловік вийшов і, порившись в карманах, вийняв зім’яту п’ятигривневу купюру і почав її пхати водію, приказуючи: «Мені тіки дві остановки треба було проїхати». Оскільки двері маршрутки були відчиненими – їх розмову чула чи не вся «маршрутка». Водій категорично відмовився брати і, обійшовши автобус, сів на своє сидіння. Поки він це робив, п’яний чоловік закарабкався знову в салон. Пасажири почали обурюватись такою поведінкою чоловіка: «Як тобі не стидно?! Нажерся як свиня…Ай-яй!»; «Куди ти знов прешся? Тобі шо не ясно сказали – не заходить? Протверезишся – тоді і поїдеш. Зараз не зима – не замерзнеш!»… П’яний чоловік обурений таким ставленням вийшов з маршрутки і став перед нею, притулившись та розпрямивши руки. З вулиці в салон доносилась нецензурна лайка з криками «Всьоравно не поїдеш!». Водій кількаразово виходив поговорити з чоловіком, проте той не хотів сходити з дороги. Тоді з салону вийшли розсерджені пасажири чоловічої статі, котрі поспішали додому і 30 хв свого життя витрачали не зрозуміло на що, і «віднесли» п’яного на узбіччя дороги. Проте, тільки вони повернулись до салону, горе-пасажир швидко піднявся з трави і, похитуючись, підійшов до маршрутки та ліг під колеса.
 Водій почав дзвонити по мобільному телефону. Було чути як він спочатку розмовляв зі «своїми» друзями-водіями. Розпитував, як краще вчинити. Хтось з салону крикнув: «Дзвоніть в міліцію!», «В яку міліцію? В псіхушку таких треба. Дзвоніть на швидку»… Водій набирав на телефоні кількаразово, не знаю чи дійсно він дзвонив в міліцію, проте сказав, що «там не беруть трубку. Я двічі набирав».
Не знаю: чим би закінчилась вся ця пригода, але мимо, по тротуару, проходив здолбунівчанин і побачив цю катавасію. Він запропонував свою допомогу: «Давайте я заберу цього п’яного з дороги та попильную його, а ви рушайте. Бо бачу діла з переговорів не буде». Справді, добродій забрав п’яного чоловіка та «відволік» його увагу. Маршрутка спокійно рушила.
Ще з півгодини у салоні тривали різні обговорення про нетверезого чоловіка та його поведінку. Дрімота відійшла далеко, лиш осторонь дивуючись неспокою та людській метушні. Водій про всяк випадок попросив записати номери мобільних телефонів небайдужих пасажирів у разі того, коли міліція звертатиметься з цього казусу до нього.
А мені думалось в цей час: «Ніхто не може розорити та знищити націю, поки вона сама не почне загнивати та тліти всередині… А ще спиватись…»
, , , , переглядів: 1 667

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.