Постать Роксолани – привертає увагу дослідників і митців різних народів уже не одну епоху. В українській літературі, окрім хрестоматійного твору П. Загребельного існує ще один –
Осипа Назарука
Назарук, О. Роксоляна: історична повість / О. Назарук. – К.: Школа, 2008. – 334 с.
Її увіковічували на своїх полотнах сучасники, про неї доносили при дворах, чутка про могутню слов`янку, яка править султаном Сулейманом Великим, що правив світом не давала спокою нікому ні у Європі ні на Сході. Дивно, але п`ять століть по тому ця чутка все ще не вляглася і продовжує бентежити істориків, літераторів, кінематографістів та й не лише їх.
Легенда султанки Хуррем, її образ сплетений з кошачого вміння балансувати між витонченим розрахунком і неймовірною зухвалістю – зачаровує. Деякі історичні факти, пов`язані з її постаттю досі важко пояснити, зважаючи на становище, час і країну в якій вона жила.
В українській літературі до образу Роксолани у 1930 році звертається письменник Осип Назарук, маючи на меті у доступній формі художньої розповіді максимально правдиво і документально розповісти історію Насті Лісовської. Повість особливо цінна саме своєю історичною правдивістю, в яку включені адаптовані перекази про переправку ясира до татарських берегів, описи місцевості, татарські та староукраїнські слова, власні назви. У примітках і пояненнях автор подає наукові та публіцистичні праці до яких він вдавався, щоб вивчити проблематику твору і їх географія, повірте, вражає. Він також висловлює занепокоєння, що його робота не є повною і досконалою та просить письменникам майбутніх поколінь її продовжити, що й зробить Павло Загребельний рівно 50 років по тому.
Також у своїй післямові автор пише, що присвячує свій труд українкам: "Присвячую українським дівчатам сю працю про велику українку, що блистіла умом і веселістю, безоглядністю й милосердям, кров`ю і перлами."
Підготувала Юлія Ковальчук
