Місцеві вибори будуть. І поки це єдина новина, яка більш менш прояснилась. Прийнятий виборчий кодекс не став аксіомою, до того ж визначені в ньому положення вже стосуються нового територіального устрою, який влада не поспішає приймати. Але нічого нового в такій ситуації немає. На місцевих виборах в 2015 році правила гри також були визначені за три місяці до дня проведенні виборів. А тому, теперішня влада, яка здається вирішила зцементувати усе те, за що суспільство критикувало попередників. Не виключенням стали і місцеві вибори, з якими тягнуть та не розголошують правил гри, намагаючись створити їх такими, які стануть для Слуги народу в найпривабливішому для них вигляді.
Виборчій кодекс Парубія чи Зеленського?
1 січня 2020 року набрав чинності Новий виборчий кодекс, який запропонували Андрій Парубій, Олександр Черненко та Леонід Ємець. Історія його прийняття розпочалась ще у 2017 році з моменту голосування його Верховною Радою VІІІ скликання і парламентом вже 11 липня 2019 в цілому, в який внесені було 4568 поправок.
13 вересня 2019 року президент Зеленський повернув кодекс до парламенту і надав 17 пропозицій щодо змін у кодекс.
В грудні 2019 Верховна Рада прийняла Виборчий кодекс із зауваженнями Володимира Зеленського.
Однак історія із прийняттям виборчого кодексу не завершила і монобільшість готує нові поправки до кодексу. Ці правки мають значно підсилити роль партій. Найбільш в цій історії докучає те, що відбувається шантаж суб’єктів виборчого процесу на місцевих виборах, а тому що за 6 місяців до проведення виборів ніхто в країні не знає за якими саме правилами вони відбуватимуться.
Бути чи не бути?
За законом місцеві вибори мають відбутись 25 жовтня 2020 року, однак практично всю весну із знавців руху рішень в Офісі президента йшлось про те, що вибори можуть бути перенесені. Йшлось і про весну і навіть осінь 2021 року. Особливі ці чутки почали мусувати з початком пандемії та карантину. Та перед офісом постав вибір: йти на пряме порушення Конституції вдруге чи провести місцеві вибори як того вимагає Конституція. (нагадаю, що дострокове призначення парламентських виборів у 2019 році лише умовно можна назвати конституційними).
Вибори відбуватимуться на трьох рівнях. ОТГ (в тому числі обласні центри), районні (окружні) ради, обласні ради. Достеменно сказати чи будуть ці округи-райони мати свої ради не відомо. Не буду гадати на кавовій гущі, але раджу зосередитись учасникам виборчого процесу готувати списки до окружних рад з кандидатів до рад в ОТГ.
Звичайно новели Виборчого кодексу нівелюють значення політичних партій на рівні нижче обласної ради чи міст з населенням менше 90 тисяч. Але б я не поспішав із висновками та радив б учасникам виборчого процесу, які зацікавлені в контролі над ОТГ не списувати значення партій. Загрозу втратити в майбутньому контроль над ОТГ відчули в Слузі народу.
Правки до кодексу прийматимуть обов’язково.
До виборчого кодексу у будь-якому разі будуть прийматись правки і часу на це у монобільшості лише два наступні місяці. Те, що такі правки будуть не викликає сумніву. Виборчий кодекс як закон має багато суперечностей та протиріч, які необхідно усунути для того, щоб була технічна можливість провести вибори. А тому, в Слузі народу активно шукають оптимальну модель проведення виборів максимально вигідну правлячій партій. Саме тому, не виключено, що будуть зменшені бар’єри для проведення пропорційних виборів. В цьому контексті суб’єкти виборчого процесу суб’єкти виборчого процесу мають розуміти значення партійного бренду.
Слуга народу на Рівненщині працює на пониження рейтингу Президента
Політичні еліти Рівненщини і ті, які сьогодні при владі, і ті хто претендує на перші позиції визначаються із своїми стратегіями та те проти кого із ким будуть дружити. Звичайно, головною інтригою цих виборів буде Слуга народу.
Станом на літо 2020 року Слуга народу в Рівненській області менше ніж за рік свого існування пройшла шлях від безпрецедентної підтримки до скандалів, які в кінцевому підсумки не дадуть Слузі народу претендувати на беззаперечну підтримку в області. Найсмішніше в цій ситуації те, що втрата рейтингів та розкол спровокований не внаслідок роботи конкурентів. Слуги народу оскандалились самостійно внаслідок власної недолугості та не вміння прораховувати життя на кілька кроків вперед.
Чомусь представники Слуги народу сплутали політику із бізнесом. Шок викликала інформація в ЗМІ про те, що усі місця, які розподілялись в Рівненській області для мажоритарників були продані чи то за 300 тисяч доларів чи то за 500 тисяч. Враховуючи традиції української політики нічого дивного в тому не було, але й Слуга народу декларувала нові підходи до політики. Але це був не єдиний скандал із депутатами від Рівненщини, які відзначились і кнопкодавством, і наданням неправдивої інформації, і гвалтівником-депутатом та й рядом ідіотських кроків та заяв. Все це в кінцевому підсумку призвело до розідраю в піареній єдиній команді від Рівненщини у Верховній раді.
Але серйозно до депутатів від Рівненщини і його лідера Д. Соломчука, який певний час встиг побути одним з 15 заступників голови фракції Давида Арахамії, в Києві серйозно не ставились ніколи. Навіть не допомогло, те, що Дмитро Соломчук входить в пул чернівецького бізнесмена Іллі Павлюка, в групу якого входить близько 30 депутатів мажоритарників у фракції монобільшості. Яскраво це проявилось, коли головою ОДА було призначено Віталія Коваля, якого швидше можна назвати людиною Олександра Данильчука ніж представником Слуг народу.
Слуги досі мають найвищий рейтинг на Рівненщині.
Офіційно оголошено, що місцевими виборами буде займатись Юрій Липський. Єдина його перевага це те, що він добре відомий президенту по його квнівському минулому і це вже третій центр впливу у Слузі народу. За будь-яких обставин, не дивлячись, що Слуга народу тримає впевнену першість в рейтингу партій в області, а найближча Європейська солідарність має майже втричі нижчий показник, треба зазначити що для слуг все не солодко. Насамперед через те, що внаслідок скандалів із депутатами Верховної Ради, рейтинг Слуги народу в Рівненській області один з найнижчих в Україні.
Тим більше, що на небокраї з’явиться кілька нових-старих ребрендованих і не тільки проектів. Наприклад, вчора була зареєстрована партія За майбутнє, яку очолив лучанин Ігор Палиця. Він давно придивляється до Рівненської області, а тому, швидше за все його проект матиме досить потужну виборчу кампанію.
Загалом прізвища перетусються по різним партіям. І сюрпризів із тим, де яке прізвище опиниться у партійних списках до обласної ради та рівненської міської ради, буде чимало. Скільки теперішніх депутатів батьківщини, народного фронту, солідарності чи свободи з радикалами домовляються чи вже домовились опинитись у списках пропрезидентської партії, новостворених чи реанімованих проектах? Про це в наступних матеріалах і без купюр.
Юрій ПОДОРОЖНІЙ, політтехнолог,експерт Українського центру суспільного розвитку