Російські науковці були, але в наші секції вони не приходили

04.09.2015

Російські науковці були, але в наші секції вони не приходили

Для Європи є звичним коли українці приїжджають за кордон аби щось попросити, поплакатись, виклянчити ще «-надцятий» кредит … Але є українці, які приїжджають за кордон аби презентувати свою країну, проаналізувати здобутки та втрати своєї країни, познайомити з унікальною історією сьогодення. І таке, люди добрі, є:).

           В останній декаді серпня (23 – 29 серпня) з десяток «добротних» українців відвідали м.Ерфурт (Німеччина). І відвідали вони це місто не з нічев’я у відпустці, а відвідали з робочою місією ХХІ Світовий конгрес Міжнародної асоціації історії релігії. У цю «добротну» когорту входили Михайло Якубович (сходознавець та науковець), Руслан Халіков (експерт Українського центру ісламознавчих досліджень або, як охарактеризував його пан Якубович, «один незалежний дослідник»), Саїд-хазрат Ісмагілов (муфтій мусульман України), Анатолій Колодний(з десятка регалій цієї людини обрала лиш цю – президент Української Асоціації релігієзнавців) та Людмила Филипович (завідувач відділом історії релігії та практичного релігієзнавства).

            Враженнями про поїздку ділиться зі студентами, друзями та колегами Михайло Якубович: «Місто особливо не вразило. Оскільки це Східна Німеччина, тому трішки «перегукується» з українським колоритом міста, хоча в Ерфурті можна зустріти і гірше…За кордоном дуже критично сприймають використання нашої національної символіки (авт. – посміхається). Але я радію, що багато людей володіють інформацією про ситуацію в Україні».

Науковці презентували питання «буття ісламу в сучасній Україні», говорили про релігійне життя України і про те –  як воно змінилось під впливом політичних процесів, також презентували книги «Майдан і церква» і «Церковь на Майдане».

Працювало під час конгресу безліч секцій, але деякі аудиторії були наповнені (люди стояли на проходах із записниками, тіснились у дверях), а деякі – навпаки – пустували місця. На думку Михайла Якубовича на це впливало багато факторів: й ім’я самого доповідача – наскільки воно відоме (ось приміром, канадійський учений Петер Браєн зібрав силу-силенну людей), і ексклюзивність теми (більшість виступів стосувались сучасності, цікавість публіки до вірувань Африки, до тем міграції). Про колорит виступів та примітки коментує пан Михайло: «У західних науковців відчувається під час виступів демократизм, вони використовують не лише науковий стиль, але й інші, і побутова мова не є для них винятком. У нас виступ більше нагадує начитку лекції «бу-бу-бу» і всі швидко втомлюються, а іноземні науковці більш жваво розповідають, мені навіть схожі на проповіді їх виступи. Дискусія та обговорення – основні складові у представленні своєї роботи. Також кожний виступ супроводжує суголосна презентація, дуже багато роздаткових матеріалів, чітка лексика, гарна вимова – це все я можу віднести до переваг виступів. До недоліків я б відніс би те, що говорять вони і багато зайвого, немає особливої чіткості. Хоча аудиторія, на відмінну від нашої, яка після першого виступу починає зникати з аудиторії, відрізняється дисциплінованістю і наполегливістю: навіть не все розуміючи чи коли не цікаво, іноземці досидять від початку до кінця і мило посміхатимуться».

            Основні питання, які задавали в секції пана Михайла:

         Як Ви можете коментувати ситуацію в Криму, якщо Ви його не відвідуєте?

         Про діяльність ісламської партії звільнення.

         Про міжрелігійний діалог.

         Що буде далі?

Іноземці дорікали нашим науковцям про заполітизованість їхніх тем та виступів. Михайло Якубович так прокоментував це: «Наука – це одне, а політика – то інше. Але в сучасних умовах гуманітаристики їх важко розмежувати».

Студенти наприкінець обговорення поставили таке питання пану Михайлу: «А були присутні на Конгресі росіяни?». – «Російські науковці були, але в наші секції вони не приходили🙂».

 

Післямова. Інколи нам, українцям, не вистачає гордості і ми вважаємо себе менш вартісними щодо інших національностей, громадян з інших країн. Хоча  у нас є руки, й ноги, й голова і вони ще й бездоганно працюють. ХХІ Конгрес цьому доказ)

, , , , , , , , , , переглядів: 916

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.