21.10.2015, 18:47
Знову про жорсткість соціуму або ж що означає любити по-справжньому
 
Чи любимо ми ближнього свого,як себе (як було сказано в Біблії)?. 
Ми думаємо, що любимо.Але наспраді це не так. Поясню чому. Читаючи першу частину фрази - "полюби ближнього свого", ми не  бачимо наступну -  " як себе".  Я думаю, що любити когось означає з вдячністю приймати всі плюси й недоліки людини як ідеальний замисел Бога. Це значить, що ми любимо людину (або себе) не тільки тоді, коли вона "хороша" за якимись критеріями,  а й коли  "погана", коли вчиняє не так,як нам подобається - ми приймаємо це ,як її право з народження. 
Право бути собою, а не відповідати нашим очікуванням.  І таке ж право надаємо собі - бути неідеальними, помилятися, чогось не знати, чинити не так,як хоче хтось, а як вважаємо потрібними ми, навіть якщо це кимось вважається неправильним. Відповідно, якщо людина може дозволити собі бути неідеальною та дає для себе право на помилки, то вона зможе так само  відноситися до іншої людини.
 
 
Але нам диктують,якими треба бути.Батьки кажуть - "Отримаєш п"ятірку, буду добре відноситися. Двійку- погано" .Соціум каже - "Я оціню тебе, гарно виглядатимеш - буду поважати. А ні - зневажатиму". А ще він каже " Жінка має бути гарною, і хазяйновитою, бо не подобатиметься чоловікам". А також " Чоловік має бути жорстким , не має плакати і бути суперроботом і банкоматом, тоді його любитимуть". А якщо ми такими не будемо, то є страх лишитися самому, бути не прийнятим. Замкнене коло. 
 
Я втомлююся щодня бачити те, що  якісь мої унікальні особливості (що в соціумі звуться "недоліки", хоча я не згідна з тим) , а також особливості моїх рідних, друзів, чужих людей осуджуються вголос , а той, хто осуджує ,відчуває свою перемогу, мов - " Дивися, я такий, яким диктує бути нам світ, я підходжу під цей стандарт,а ти? ". Ніби є певний роботоподібний ідеальний стадарт людини і всі  мають бути однакові. А якщо ти не такий, то переламуй себе як хочеш, це не хвилює нікого. Така собі штамповка, штамповка курей на фермі.
 
Люди різкі і жорстокі не тому, що погані. Люди просто нещасні. Згадайте себе в моменти, коли ви собі подобались. Хіба хотілось вам тоді когось критикувати, нарікати на все, кричати на когось? Ні, бо ви просто насолоджувались буттям. І в цьому вся суть... Прийми себе - і ти приймеш іншого. Але  ж є одна перепона, бути нещасним легше, легше когось критикувати, легше себе лаяти. Щоб перестати себе ганити і сказати собі - "Стоп, в мене вийде, я ж зможу", щоб бачити кругом добре й позитивне треба більше зусиль... Чи не так?
 
 
Нам нав"язують якісь догми, купу релігій і не розповідають про єдину релігію  Всесвіту і однойменну їй єдину заповідь - Любов, і це не висока філософія, а дуже проста річ,яка означає - приймай все і всіх ,що тебе оточує такими, якими вони є. Або ж - дай бути собі собою, а іншим - іншими...
 
ПЕРЕГЛЯДІВ: 9701


Богданна Прокопюк
Письменниця, поетеса, співачка, композитор. Офіційна група Вконтакті, як співачки : http://vk.com/danaofficialpage Видавалася в збірках, альманахах регіонального масштабу ("Суцвіття" - 1,2,3,4 випуски, "Тучинський Передзвін" - 1,2,3 випуски), в обласній та районній газетах та журналах(газета "Рідний край" , "Веселка", журнал "Мистецькі Грані" )протягом останніх десяти років. Основний профіль - поезія, яка подана в тарілці з надзвичайно нестандартних метафор і алегорій. Читаючи, поринаєш у нереальний світ неймовірних емоцій і світів. Якщо хтось ще читає поезію, ми виживемо)