20.01.2015, 13:25
Як я вперше в зону АТО їздив
Виснажений та втомлений, але водночас – щасливий, я нещодавно повернувся із зони АТО.

 Нещодавно разом із волонтерами Наталією Лозовською та Інною Білецькою вперше побував в зоні проведення антитерористичної операції на Луганщині, куди доправляли допомогу нашим бійцям. Мені вдалося на власні очі побачити, як живуть наші солдати.

Ми навіть не уявляємо, наскільки нам пощастило, що у Рівному за вікнами ніхто не стріляє, що на наших вулицях мир. Тільки побувавши в зоні АТО, я по-справжньому це усвідомив…
Дві доби практично без сну та відпочинку. Завантажений допомогою «бусик» їде повільно, дороги погані. Ми з водієм Олександром не спимо. Переборюємо внутрішнє хвилювання коли їдемо по розбитих «Градом» дорогах, а навкруги скрізь «зельонка». Тут, в зоні АТО, раптової кулі можна чекати з будь-якого боку.
Враження від поїздки різні: втома, бо майже дві ночі не спали, і за плечима – понад 1000 кілометрів, багато нових знайомств і справжньої дружби, підтримки, витримки та самодисципліни.
З другого боку мене переповнювала гордість за наших вояків, оскільки поглянувши на те в яких умовах вони проживають, розумієш, як потрібно любити Україну щоб служити в таких умовах.
Побували ми у військовій частині наший Збройних Сил, що за 15 кілометрів від міста Щастя (Донецька область), де ведуться бойові дії. Умови, у яких проживають військові Збройних сил України, дуже важкі, ситуація – складна, але хлопці не скаржаться і, повірте, бійці наші дуже скромні. Я побачив в якій складній ситуації наші хлопці, тому всіма доступними мені можливостями допомагатиму їм.
Рівненські волонтери Інна Білецька та Наталія Лозовська роблять велику справу, допомагаючи нашим солдатам, котрі знаходяться тут, їхні вчинки важко переоцінити. 
Кожному волонтеру, який їде в зону АТО потрібно не забувати про військовослужбовців, які несуть службу на блокпостах. Оскільки я помітив, що цим бійцям не завжди приділяється належна увага. На передовій трапляються такі блокпости, де одна пачка макаронів та кількох солдат – за щастя. А є й такі, що потребують питної води, бо не можуть навіть їсти зварити, а про те, щоб помитися мова навіть і не йде. Доставляючи допомогу в зону АТО ми залишали хоча б один соціальний пакет на кожному з блокпостів. І так повинен робити кожен, аби наші хлопці, які несуть там службу, були забезпечені всім необхідним. Насамперед волонтери допомагають бійцям на передовій, а про хлопців на блокпостах часто забувають.
Біда та війна об’єднує людей. Так, в зоні проведення АТО, навіть місцеві мешканці  стали проявляти свій патріотизм – розфарбовують зупинки транспорту в жовто-блакитний колір, в декого у дворах майорять державні прапори. Луганщина, не зважаючи на гучні заяви сепаратистів, у своїй більшості залишається українською. І в цьому величезна заслуга наший військових. Мужності та витримки цим хлопцям не позичати.
І в наших солдат мрія проста – повернутись живими та неушкодженими. Щоб матір, батько, сестра, дружина та діти дочекалися його. Тут, в зоні бойових дій, по-справжньому розумієш поняття дружби, переглядаєш свої цінності в житті. Тут не важливо, який ти маєш соціальний статус, тут всі рівні. Головні правила і чесноти тут – дружба, порядність, повага. І, звісно,  взаємодопомога.
Якщо хтось бажає допомогти нашим військовослужбовцям в зоні АТО,  передати їм теплі речі чи продукти харчування, звертайтеся до волонтерів  Наталії Лозовської та Інни Білецької. Приходьте до офісу активістів за адресою: місто Рівне, вул. Симона Петлюри, 6а (напроти «Народного дому в дворі»). Бажаючі допомогти воякам АТО коштами, можуть їх переказати на банківську картку № 5168 7556 1046  1036. Отримувач – Білецька Інна Олександрівна.
ПЕРЕГЛЯДІВ: 975


Роман Яворський
Громадський діяч