22.08.2013, 21:22
Вшановані та увічнені. Зневажені та забуті.

Вони не просто помітили територію своїми знаками. Вони зробили їх пам’ятками.

 
 
       У другій половині 90-х у Рівненській області з державного обліку було знято низку пам’яток монументального мистецтва епохи СРСР – пам’ятників Леніну, Дзержинському, Марксу, Кірову, Калініну, Чапаєву та іншим "червоним діячам." Тодішня влада, схоже, вирішила, що на цьому з символами тоталітарного режиму покінчено, а решта пам’ятників, які возвеличують місцевих борців за радянську владу, не є символами тоталітаризму. Тому їх і не зачепила. Нинішня влада й не збиралася завершити розпочате, вкотре засвідчивши, що є ідейним послідовником "влади червоної".  

Зовсім нещодавно неабиякий галас здійнявся з приводу відновлення біля м. Дубно пам’ятника працівникам НКВД, які у червні 1941-го року розстріляли в`язнів Дубенської в’язниці, а потім потрапили у німецьку засідку, де частина з них загинули (http://4vlada.com/rivne/13348).
 Як не дивно, але пам’ятники тоталітарної доби збереглися не лише в Дубенському районі. А ще вони не просто пам’ятники – їм надано статус пам’яток історії. А значить, захищено законом, згідно з яким їх заборонено зносити, змінювати, замінювати, переміщувати. Хоча, керуючись здоровим глуздом, ці пам’ятники давно слід було би щонайменше виключити з переліку пам’яток історії. А потім і демонтувати. Тим більше, що були навіть відповідні Укази Президента про ліквідацію тоталітарних символів.
Для того, аби з’ясувати, що ж приховують у собі такі пам’ятки історії та кому вони присвячені, варто звернутися до документів. Кожна пам’ятка історії має свій паспорт, в якому відображено чимало цікавого…

А зараз про це трохи детальніше.

1. Проїжджаючи київською трасою повз селище Гоща, можна побачити високий прямокутний обеліск висотою близько 12 м, який містить напис "Борцям за встановлення радянської влади". Рóки чотири тому невідомі облили його фарбою,але місцеві "борці за світле майбутнє" відновили пам’ятник.
Згідно з паспортом він має назву "Пам’ятник борцям за Радянську владу на західноукраїнських землях" і символізує боротьбу трудящих за цю владу у період 1917-1939 рр. і навіть у 1980-му!!!



У розділі "історичні відомості" з пафосом зазначено про вплив Комуністичної партії Західної України на трудове селянство. Згадано про основне завдання підпільного райкому КПЗУ – проведення революційної пропаганди. Ну, і, звісно (як же без цього?!), праворуч на стелі зображено чималих розмірів герб СРСР.
 
Про те, як українці "боролися за встановлення радянської влади", особливо на Західній Україні, нині відомо достатньо багато. І чи вважали вони її своєю теж добре відомо. Про ріки крові українських патріотів, пролитої "червоними визволителями" також сказано чимало. Звісно, були й такі наші співвітчизники, що перейшли на бік "совєтів" і щиро їм повірили. Але сьогодні, здавалося б, історія розставила все на свої місця і стало зрозуміло, що радянська влада за своєю суттю була окупаційною. А пам’ятники окупантам – ганьба!
 
Тому очевидно, що зазначений пам’ятник не має жодної історичної чи художньої цінності,а основним мотивом його зведення була ідеологічна доцільність.Тим паче, що виготовлений він з бетону і залізобетону, а не з якихось цінних порід каменю. Фактично, пам’ятник возвеличує політичний режим, який був принесений чужинцями та побудований на репресіях і крові.
Зважаючи на викладене, його слід виключити з переліку пам’яток історії і демонтувати.

2. Друге "відкриття" можна зробити, завітавши до парку смт. Гоща. Саме там облаштована "Братська могила партійно-радянського активу – жертв українських буржуазних націоналістів." Напис на пам’ятнику містить слова: "Вічна слава радянським воїнам, які віддали життя за честь і незалежність нашої соціалістичної Вітчизни у роки Великої Вітчизняної війни та полеглим від рук українських буржуазних націоналістів у 1944-1948 рр."



У цьому написі застосована певна маніпуляція, яка полягає в тому, що ніби то за честь і незалежність Вітчизни своє життя віддав партійно-радянський актив. Хоча в дійсності за незалежність Батьківщини боровся якраз-то не актив, а українські націоналісти.
Крім того, ну дуже  сильно полюбляли "совєти" називати націоналістів буржуазними, роблячи таким чином з них ворогів не лише за ознакою національною, а й за класовою.
 
Розділ "історичні відомості" паспорту містить таку інформацію: "З перших днів визволення Гощі від гітлерівських окупантів в 1944 році була відновлена діяльність Радянських і партійних органів. Під керівництвом комуністів проводилась відбудова народного господарства. Але цьому чинили шалений опір українські буржуазні націоналісти. Вони проводили антирадянську агітацію, вбивали партійно-радянських активістів, солдат і офіцерів Радянської Армії." Виходить, від гітлерівців визволилися, а тепер під "совєтами" ходіть.
 
Отже, пам’ятник увічнює борців, які боролися за насадження чужинецької влади і знищували тих, хто прагнув своєї незалежної держави зі своєю національною владою. Хто нині може сказати скільки українських патріотів загинуло від рук цього партійно-радянського активу і де їхні могили? І чи в могилах вони взагалі поховані?
 
Тому слід виключити цю могилу з переліку пам’яток історії, після чого замінити напис на ній. А ще краще – перепоховати людські рештки на кладовищі. Хай би це була просто могила, а не об’єкт возвеличення чужої влади й елемент виховання майбутніх поколінь на подібних цінностях.

3. Наступна пам’ятка історії розміщена в парку с. Тучин Гощанського району. Вона повністю ідентична з попередньою. Має назву: "Братська могила партійно-радянського активу. Жертв українських буржуазних націоналістів." А ось який напис є на ній: "Здесь похоронен советско-партийный актив, погибший за Родину в 1944-48 г. от рук украинских националистов."
 

 
"Історичні відомості" паспорту розповідають про подальший перебіг подій у Тучині після визволення його від "німецько-фашистських загарбників": "Відновили роботу радянські і партійні органи. Комуністи, партійні активісти роз’яснювали населенню ворожу суть українського буржуазного націоналізму, вели боротьбу з оунівцями, які перешкоджали відбудові господарства, налагодженню мирного життя. Наприкінці 1944 року в Тучині була створена група боротьби з бандами, до якої ввійшло близько 50 чоловік. 14 із них загинуло від рук оунівців."
 
Тут у звичному для радянської пропаганди дусі приховано багато маніпуляцій з термінологією та поняттями. Зокрема, гітлерівці були нацистами, а не фашистами. Тому правильно було б називати "німецько-нацистські загарбники". Незрозуміло про яку "Родину" йдеться – безликий безнаціональний СРСР? Якщо Друга Світова війна завершилася у 1945 році, то чому партійно-радянський актив ще продовжував воювати за "Родину" до 1948-го? Виходить, що український національно-визвольний рух ніс неабияку загрозу їхній ефемерній "Родине", яку світ згодом назве "тюрмою народів"? Хто насправді був бандою на українській землі – зайда-комуніст, який прийшов насаджувати свою владу, чи той, хто тут народився і виріс та бажав волі своєму народу?
 
Цікаво те, що ця пам’ятка історії розташована поряд з іншою – Братською могилою радянських воїнів. Фактично, на одному майданчику. Вочевидь, розміщуючи їх таким чином, "червоні визволителі" добре усвідомлювали наслідки цих дій. Адже, згодом, якщо колись розпадеться СРСР і постане питання вшанування національних героїв, вчинити будь-які дії з вище зазначеною пам’яткою буде надзвичайно складно. Тоді людям важко буде пояснити, що в одній з братських могил поховані не воїни Червоної армії, і хто вони такі насправді.
 
Так воно в дійсності і виходить. Щороку 9 травня тут вшановують не лише борців з нацизмом, а й борців з незалежністю України. Кладуть їм квіти.
 
Варто було б виключити цю могилу з переліку пам’яток історії, а людські рештки перепоховати на кладовищі, або хоча б щонайменше замінити напис на ній.

Ось такі пам’ятки ще й досі існують в Гощанському районі. Наскільки все ж таки далекогляднішою була "червона влада" в питаннях історії порівняно з владою незалежної України. Вони захистили свої ідеологічні символи, зробивши їх пам’ятками історії. До слова сказати, серед 67 пам’яток історії Гощанського району, немає жодної, присвяченої воїнам УПА, або іншої із більш-менш нейтральним написом на кшталт "Загиблим за Україну." І, схоже, не скоро постане.
 
Жодним чином не прагну поглумитися над пам’яттю померлих. Кожна людина має бути належно похована. Але чи місце в переліку пам’яток історії тим пам’ятникам, що вшановують людей, які боролися проти здобуття свободи своїй нації?

 

ПЕРЕГЛЯДІВ: 1651


Іван Мельник
Нехай кожен зробить, що може. І цього буде достатньо! ivavolm@gmail.com