03.03.2015, 09:36
Високоповажний Руслане Михайловичу
Відверто був здивований реакцією деяких журналістів на мій попередній матеріал щодо виборів в РДГУ. Безпідставно звинувативши мене у виробленні «джинси», ці люди й надалі продовжують активну маніпуляцію громадською думкою.

Вважаю, що після появи повідомлень щодо нібито підготовки масових фальсифікацій результатів виборів ректора, наступним кроком буде об’єднання Максима Гона та Миколи Бордюка у «благородній справі підкорення університету» та поява такої собі «чесної соціології», яка демонструватиме низькі рейтинги Руслана Постоловського. Звісно ж не обійдеться, без «чорного піару».

Щоб і цього разу аналіз виборчої ситуації не сприйняли за «джинсу», оперуватиму виключно фактами. А вони, як виявляється, річ дуже вперта та цікава.

Переді мною лежить книжка, яка називається «Звідки життя повниться добром». Це видання присвячене в.о. ректору РДГУ Руслану Постоловському та адресоване науковцям, педагогом, студентам, усім, кого цікавлять історія, педагогіка, міжнародні відносини та долі визначних людей. Дана праця побачила світ не так давно, у 2011 році, і була видана в Рівному. Гортаючи сторінки книжки, особливу увагу привертає матеріал під назвою «Високоповажний Руслане Михайловичу». Автором цих двох сторінок (у книжці це сторінки 106-107) є ніхто інший як Максим Гон. І тут починається саме цікаве.

Зі слів професора Гона виходить, що Руслан Постоловський є «визнаним науковим авторитетом й педагогом, менеджером освіти». Зупинимося лише на останньому з цих тверджень пана Гона.

 

«Важливим компонентом Вашого громадянського і наукового амплуа бачимо образ освітянського менеджера. Адже історія двох рівненських вишів безпосередньо пов’язана з вашими ініціативами. Вони – продукт Вашого професійного сумління й заповзятості, енергії та послідовності. Становлення Рівненського державного гуманітарного університету й Рівненського інституту слов’янознавства відбувалися в час економічної кризи, коли працевлаштування в очолюваних Вами навчальних закладах давало шанс освітянським сім’ям уникнути безробіття й, будемо відверті, трагедії злиднів. Водночас численні випускники очолюваних Вами навчальних закладів асоціюють здобуті ними знання й дипломи з Вашим авторитетним ім’ям».

На цьому пан Гон не зупиняється, а йде далі, говорячи про громадянську позицію професора Постоловського словами видатної української поетеси Ліни Костенко. Зокрема, Максим Мусійович каже наступне: «Один із ракурсів, що формує в моїй уяві Ваш образ – громадянська позиція. Думаю саме про таких, як Ви, свого часу Ліна Костенко писала: «Люди завжди на барикадах/Знають вони, чи ні».

 

Але й це ще не все! У наступних тезах Максим Гон говорить про патріотизм ректора Постоловського:

 

«…з упевненістю можу вести мову про Ваш патріотизм, а водночас про переживання, котрі зумовлюють метаморфози українського транзиту. Адже не один раз мав можливість чути як емоційно радісно Ви сприймаєте успіхи державотворення і водночас як болісно сприймаються Вами прорахунки й невдачі трансформації нашої держави, скільки тривоги за долю-недолю пересічного громадянина звучить у Ваших словах, коли йдеться про реалії й перспективи нашого суспільства».

Матеріал пана Гона містить ще багато визнань заслуг та моральних і професійних якостей професора Постоловського. Не будемо перераховувати їх усі, та й сам Максим Мусійович наприкінці каже, що «перелічені якості – лише дещиця у всій палітрі Ваших професійних, громадянських, людських чеснот, високоповажний Руслане Михайловичу».

Виникає одне лишень питання. Так хто ж Ви, пане Гон?

А до журналістів хочу звернутися з наступним запитанням: про яку розруху в РДГУ, непрофесійність, корупцію ви пишете, коли навіть опонент в.о. ректора сміливо й відверто визнає його людські, професійні, управлінські та громадянські якості?

ПЕРЕГЛЯДІВ: 679


Іван Білий