31.01.2017, 17:07
Випробування - то благо
Випробування - дар, який дає відчути повноту життя і зрозуміти, хто ти є.

 Душевний стриптиз – штука загалом попсова і не рекомендована фахівцями інформаційних технологій, але, мабуть, у кожному бодай раз у житті трапляється ситуація, коли хочеться кричати Всесвіту про свої хвилювання та страхи. Висловлене дозволяє зменшити градус емоцій і якось раціоналізувати ситуацію.

Кілька днів тому заповнюючи чергову аплікацію на стодвадцятитисячний проект, наштовхнулася на питання: «Яка ситуація змусила Вас змусила переглянути ціннісні орієнтири?». Хоча питання і надто філософське, проте стосувалося воно все ж сфери професійної. Тоді мені було складно адекватно щось написати, бо у будь-якій роботі первинним орієнтиром для мене є совісність виконання поставлених завдань і це константа.

Але саме питання міцно засіло у мізках і вилилося у довжелезний список чудернацьких та кольорових ситуацій, які так чи інак вплинули на світосприйняття.

Моя покійна баба колись у дитинстві дала мені дві настанови: №1. «У житті треба вміти все» й 2. «Всі випробування від Бога. Це знак його присутності в житті людини».

Якщо з першою я практично відразу згодилася, то друга постійно викликає дискусії в голові. Але все ж мушу визнати, що саме тоді, коли в житті трапляються трабли, тоді Бог дійсно говорить з тобою. Він загартовує, вчить стійкості, мудрості, а головне – віри. Бо без віри нічого не вартує в цьому житті.

Повернуся до питання про ситуації та цінності.

Тож, перша ситуація, це тотальна втрата довіри, розуміння та підтримки того, хто б мав бути непорушним авторитетом та надійним плечем. Особливо розшифровувати не буду, просто скажу, що це людина, з якою, на жаль, за 30-ь років не знайшла спільної мови.

Друга ситуація – це біль і сум з приводу того, що діється на землі, яку люблю. Несила вже читати про численні втрати і тягарі, яких зазнають українці у цій війні. Фейсбучна стрічка просто повергає у жах і відчуття того, що ти піщинка, яка нічого не може зробити.

Третя ситуація, найприємніша! У моїх друзів народилося два маленьких янголятка, дві милі дівчинки. Хоча я боюся маленьких дітей, але ці квіточки подарували відчуття того, що мабуть, є у житті ще добро та світло.

А разом це дає відчуття дійсної Божої присутності. І зовсім не важливо, хто ти за віро сподіванням. Господь один і він ніколи не полишає людину.

ПЕРЕГЛЯДІВ: 320


Вікторія Назарук
Викладач кафедри журналістики НУ "Острозька академія". Переконана, що " у світі не буває нецікавих подій".