29.05.2017, 08:41
Винні, бо доглядали поранених повстанців: про санітарок УПА з Рівненщини

«Доповідаю, що, активізуючи розроблювання націоналістичної організації в Тучинському районі згідно з агентурною розробкою «Кроти», районний відділ НКВД на підставі агентурних відомостей і показів одного з довіренців з’ясував, що в м. Тучин переховуються деякі члени націоналістичної організації, які проводять контрреволюційну роботу з розвішування і розкидання контрреволюційних листівок в м. Тучин,» – зазначено у спеціальній звістці, яку у листопаді 1944 року начальник Тучинського районного відділу НКВД капітан держбезпеки Сєліванов підготував начальнику Управління НКВД Рівненської області комісару держбезпеки Трубнікову.

І далі в тому ж документі:

«Зокрема, 3.ΧI.44 ці бандити розклеїли і розкидали контрреволюційні листівки на основних вулицях Тучина, що закликали посилити боротьбу з радянськими органами. Уночі ж усі листівки знято.

Допитана щодо цього колишня санітарка УПА, яку ми заарештували цієї ночі, Пашковець Катерина засвідчила, що в м. Тучин живе Кравчук Харита на псевдо «Галка» або «Гіля», яка є районною санітаркою і має тісний зв’язок з Рисвянцем Тодосем на псевдо «Яструб», котрий переховується на Тучинських хуторах <…>.

Пашковець випадково підслухала розмову Рисвянця Тодося з Кравчук Харитою, коли вони розмовляли про розвішування листівок.

Згідно з наявними відомостями негайно проведено чекістську операцію щодо заарештування активних учасників банди: Кравчук Харити і Рисвянця Тодося. <…>.»

Щоправда, Тодося Рисвянця не виявили, а от Кравчук Хариту Максимівну, 1925 р.н., уродженку м. Тучин, українку, освіта 7 класів, незаміжню, таки затримали.

 

 Кравчук Харита Максимівна

Обшукавши 03 листопада 1944 року оселю, в якій Харита мешкала разом зі своїм братом Степаном, оперуповноважений ББ Тучинського райвідділу НКВД Рівненської області молодший лейтенант держбезпеки Лєсной вилучив такі речі: альбом зі світлинами повстанців; чотири номери часопису «Волинь»; копіювальний папір з відтиском на одному листі «Місячний звіт мед. ділянки від 1/V-44 до 18/V-44»; брошуру «Крути»; маніфест Гітлера до німецького народу; частину книги «Літопис подій»; поштову листівку з портретом Гітлера; книгу «Задля вас, красавці»; книгу «Колядки та щедрівки»; посвідку на ім’я Кравчук Харити; дві довідки, видані «Жіночою службою України» тощо.

Принагідно варто зазначити, що 1942 року Харита Кравчук відвідувала курс для провідниць дитячих садків при Жіночій Службі України й отримала свідоцтво «з правом закладати й проводити дитячі садки.»

 

 Свідоцтво про відвідання курсу для провідниць дитячих садків при Жіночій Службі України

20 листопада 1944 року Хариту Кравчук офіційно заарештували. У постанові на арешт зазначили, що вона разом зі своїм братом Кравчуком Степаном Максимовичем «займається контрреволюційною агітацією проти радянської влади, має контрреволюційну літературу».

28 листопада 1944 року Тучинське НКВД заарештувало ще одну дівчину, про яку володіло інформацією, що вона допомагає повстанцям. Це була Войтко Катерина Яківна (дівоче прізвище Войтович), 1924 р.н., уродженка м. Тучин, українка, освіта 4 класи, вдова.

 

Войтко Катерина Яківна (світлину взято з фотоальбому заарештованців Тучинського РВ НКВД, який зберігано в УСБУ в Рівненській області)

Щойно 1944 року Катерина вийшла заміж за Войтка Миколу Лукашовича, 1920 р.н., повстанця на псевдо «Івол», мешканця с. Мощони Тучинського району Рівненської області. А вже 22.10.1944 він загинув у складі боївки СБ ОУН(б) «Вихор-1» під час бою з військами НКВД у Пустомитівському лісі.

Поза тим, брат Катерини, Войтович Павло Якович, служив бунчужним у сотні УПА «Цигана». У  січні 1946 року Військовий Трибунал засудить його до позбавлення волі у виправно-трудових таборах.

 

Войтко Микола Лукашович та Войтко Катерина Яківна (світлину взято з фотоальбому заарештованців Тучинського РВ НКВД, який зберігано в УСБУ в Рівненській області)

Отже, затримані Кравчук і Войтко стали фігурантами однієї кримінальної справи. Спочатку її розслідували на Рівненщині, а після того, як у грудні 1944-го дівчат перевели до Києва, справу для дорозслідування передали туди ж. Її до свого провадження прийняв розслідувач УББ НКВД УРСР лейтенант держбезпеки Швидкий.

Розслідуванням у справі з’ясували, що Кравчук Х.М. і Войтко К.Я. влітку 1943 року проходили вишкіл санітарок УПА у селі Велика Клецька Межирицького району Рівненської області. Участь у цьому вишколі взяло понад 20 дівчат і хлопців, яких розмістили у місцевій школі. Навчав їх лікар на псевдо «Шевченко».

- <…> до початку лекції він пояснив присутнім у класі, що вишкіл має за мету підготувати медичних сестер для обслуговування «стрільців повстанської армії УПА», – зазначить Катерина Войтко під час допиту 16.01.1945.

Учням присвоїли псевда: для Кравчук – «Гіля», для Войтко – «Леся» й «Тополя».

У цьому вишколі Войтко перебувала лише кілька днів, затим її направили до санітарного пункту УПА, розташованого у Собівському лісі. Працюючи на кухні санітарного пункту, Катерина готувала страви упівцям, яких лікували,  прала їм постіль.

Стосовно до Харити Кравчук, то вона перебувала на вишколі півтора місяця.

Після його завершення Хариту залишили у Великій Клецьці, щоби доглядала за хворими й пораненими бійцями УПА. Перегодом вона пройшла чотириденний стрілецький вишкіл, в якому загалом взяло участь 20 дівчат. Опісля знову доглядала за упівцями.

Усередині 1944 року за вказівкою районної комендантки ОУН з жіноцтва «Японки» Хариту направили до села Малатин Тучинського району, де вона впродовж кількох місяців працювала районною санітаркою, зокрема, обліковувала хворих й поранених бійців УПА.

- Розкажіть, де Ви отримували медикаменти? – запитав старший лейтенант міліції Каліченко, коли допитував Хариту 27.11.1944.

- Медикаменти мені давала «Японка», де вона їх брала я не знаю, але у травні 1944 року я за вказівкою «Японки» двічі ходила до Пашковець Катерини, псевдо її «Тополя», яка на той час працювала у лікарні м. Тучин. Вона мені дала медикаменти <…>. Я отримала медикаменти і передала їх до с. Малатин «Квітці» (завідувачці шпиталю – моя прим.). Вона лікувала поранених учасників «УПА», яких розмістили у домогосподарів Малатина, – відповіла Харита.

16 січня 1945 року слідство у справі завершили –  Хариту й Катерину звинуватили у зраді Батьківщини відповідно до статей 54-1а та 54-11 Кримінального Кодексу УРСР.

У київській в’язниці дівчат оглянув лікар і сконстатував, що Кравчук Х.М. придатна до фізичної праці, а от Войтко К.Я. перебуває на шостому місяці вагітності, отже, придатна лише до легкої фізичної праці.

09 лютого 1945 року Військовий Трибунал військ НКВД Київської області в місті Києві у закритому судовому засіданні, без участі звинувача й захисника, розглянув кримінальну справу щодо звинувачення Кравчук і Войтко. У вироку Трибунал зазначив, що, зокрема, «бувши на роботі у шпиталі, Кравчук і Войтко надавали всеможливу допомогу медичного характеру пораненим бандитам УПА

Трибунал засудив дівчат до 15 років каторжних робіт, 5 років обмеження прав та сконфіскування майна. Одначе 16.03.1945 Військовий Трибунал військ НКВД Українського округу замінив покару на 10 років виправно-трудових таборів, решту ж вироку залишив без змін.

З виправно-трудових таборів Кравчук Х.М. звільнили 19.07.1954, а Войтко К.Я. –  17.09.1954.

Згідно з висновками Прокуратури Рівненської області від 1992 року Кравчук Хариту Максимівну та Войтко Катерину Яківну зреабілітовано.

 

  

Використані джерела:

1.    УСБУ в Рівненській області, фонд № 29, опис № 15/12, том 1, арк. 168.

2.    УСБУ в Рівненській області, справа П-9660.

3.    УСБУ в Рівненській області, фотоальбом заарештованців Тучинського РВ НКВД.

ПЕРЕГЛЯДІВ: 146


Іван Мельник
Нехай кожен зробить, що може. І цього буде достатньо! ivavolm@gmail.com