12.11.2016, 17:32
Українсько-турецька наукова співпраця
Організація спільних міжнародних наукових проектів дозволяє українцям долучитися до світової інтелектуальної дискусії.

 Чому гуманітарні проекти важливі?

Кожній культурній традиції вартує мати власних ідейних провідників, які б не лише популяризували інтелектуальні надбання народу, а й створювали платформу для постійних внутрішніх дискусій. Наявність останніх дозволяє зберегти саму культуру, інтегрувати її у світовий інтелектуальний простір. Сучасні українські реалії не дозволяють похвалитися значним розвитком науки, її підтримки з боку державного апарату. Дослідницька діяльність є предметом інтересу ентузіастів, котрі усвідомлюють, що демократизація суспільства залежить значною мірою від розвитку наукової думки в країні, підвищення загального рівня освіченості громадян. Важлива роль у цьому процесі відводиться гуманітаристиці, яку ми часто означаємо, як сферу  мало перспективну. Підтвердження цієї тези знаходимо в одному зі звітів дослідницької компанії GfK Ukraine, яка займається реалізацією маркетингових та соціальних досліджень. «Україна належить до числа країн-аутсайдерів, де є системний інтерес до розвитку гуманітарних проектів, що своєю чергою впливає на відсутність тренду освіченості як такого. Під загрозою опиняється вміння перспективно мислити та творчо опрацьовувати інформацію».

 

Дієві зразки включення у світову гуманітарну спільноту

Світлом у кінці тунелю видається спільна міждержавна наукова комунікація. Зокрема, організація спільних міжнародних наукових проектів, які дозволять популяризувати вітчизняні наукові надбання. До такої методи вдаються науковці в Острозькій академії. Так, 11 листопада в університеті відбувся науковий семінар «Духовні виміри сучасного світу: від Григорія Сковороди до Саїда Нурсі». Ініціювали захід науковці Центру ісламознавчих досліджень Національного університету «Острозька академія» та Стамбульська наукова і культурна фундація. Це вже другий проект у рамках співпраці університету із  науковцями з Туреччини.

Невипадково для обговорення обрали постаті Григорія Сковороди та Саїда Нурсі. Сковороду ми традиційно сприймаємо як світоча української філософської думки. Схожим є сприйняття постаті Саїда Бадіуззамана Нурсі в Туреччині. Науковець Петро Кралюк стверджує, що обидва мислитеті мали спільну  культурно-філософською основу формування власних поглядів. «На Григорія Сковороду впливав християнський неоплатонізм, у той час як на Саїда Нурсі – суфізм, який також мав неоплатонівські корені. Спільні моменти можна виділити й у релігійних традиціях, репрезентованих мислителями», – переконує науковець.

Спільні наукові дискусії дозволяють аналізувати вплив ідей на формування світогляду представників, по суті, сусідніх держав.

 

ПЕРЕГЛЯДІВ: 208


Вікторія Назарук
Викладач кафедри журналістики НУ "Острозька академія". Переконана, що " у світі не буває нецікавих подій".