11.07.2017, 23:42
"Українські мусульмани: від Майдану до АТО". Коротка рефлексія про книгу
Відомий український науковець, викладач Національного університету «Острозька академія», перекладач Корану українською – Михайло Якубович підготував нову книгу «Від Майдану до АТО: українські мусульмани в умовах військово-політичної кризи (2013-2016)».

 Публічна презентація видання відбулася 11 липня в ІА «Укрінформ».  До розмови долучилося чимало науковців, посадовців, учасників АТО, серед яких Саід Ісмагілов – муфтій Духовного управління мусульман України «УММА», Олег Ярош – науковець, завідувач сектору східної філософії Інституту філософії НАН України,  Ольга Башей – парамедик, учасник АТО, радник міністра оборони України; Рустам Якименко – доброволець батальйону «Київ-2» та ряд інших.

Під час заходу говорилося про місце та роль мусульман в соціо-політичних та культурних процесах, що відбуваються в Україні, про діяльність різних мусульманських організацій, сутнісні релігійні питання. Важливо, що у більшості виступів звучала тема патріотизму в його навищому вияві – обороні власної країни, власної землі, своїх родин, захист свого життя. Ці, для когось пафосні, мессиджі вже тривалий час не сходяться з вуст українців. Відколи розпочалася неоголошена війна із сусідньою Російською Федерацією й без того не ідеальне життя в Україні постійно вимірюється силою духу окремих співвітчизників, які не замислюючись стали на захист країни, котру критикує кожен другий мешканець.

Цікаво, що презентоване дослідження – чи не єдиний текст, в якому автор розповідає реальні історії реальних людей крізь призму їхнього віросповідання. Йдеться про іслам, який в Україні багато хто сприймає вороже. Причини такого ставлення можуть бути різними, переконувати читачів у зворотньому в межах цього блогу не збираюся. Скажу кілька слів про саму книгу, прочитати яку змогла ще до презентації, під час Літньої ісламознавчої школи, котра нещодавно відбулася в Одесі.

Текст поєднує елементи історичного дослідження місця ісламу в історії Української Держави та соціологічне тло участі українських мусульман в сучасних військових процесах. Було дуже цікаво читати самі ті розділи книги  (а це – «Українські мусульмани в подіях Євромайдану», «Мусульмани Криму в боротьбі за Батьківщину» та «АТО на Сході: внесок українських мусульман»), в котрих вміщено фрагменти бесід із захисниками України на Сході, добровольцями, які благо країни поставили вище власного, які ціною своєї безпеки, життя, добробуту намагаються відстояти усіх нас, встановлюючи історичну справедливість, ламаючи радянські уявлення про «вічну дружбу та спорідненість» із сусідом, який постійно зазіхає на нас.

Військові дії на території України стали викликом у багатьох аспектах. Незалежність нам, по суті, далася доволі легко, виборювали її більше на словах. Мабуть, тому політичної, економічної, світоглядної, та, зрештою, військової самостійності за майже три десятки років Україна особливо не набула. Тому й так важко було змобілізуватися, відстояти частинку території, якою держава не надто переймалася політично.  

Викликом у цій війні  став також релігійний фактор. У багатьох часто виникає дилема, чому молитися Богу «канонічно та правильно» саме російською? Не сприйміть це за вияв шовінізму. Просто інколи думаю, невже, створивши нас різними за статтю, мисленням, мовою, територією, Бог одразу визначив обраних вершителів доль решти людства?! Невже вдиратися на територію іншого, силою встановлювати там власні правила – це норма?! Обурює, коли окремі вірячи одного із православних патріархатів відверто підтримують війський конфлікт і критикують дії українських військовослужбовців, мовляв вони захищають країну, якої нема і бути не може.

Влучний коментар з цього приводу знаходжу в прямій мові бійця 93-бої бригади Миколи (Саліма) Силича: «Щодо участі мусульман, то хай ті, хто проти, розчинять вікна та двері свого дому, викинуть документи та сидять спостерігають, як його розкрадають. Україна – це мій дім. Якщо її не захистити, то мені жити не буде де. Захист домівки не є злочином…»  Цей фрагмент, сказаний мотивним, релігійним чоловіком, можливо, є винятком. Проте такий виняток є влучною ілюстрацією того, чого бракує нам багатьом – відчуття дому, відчуття бАтьківщини, відчуття глибокої відповідальності за те місце,  в яке нас привів Господь, яке довірив нам. 

Книгу рекомендую прочитати, аби зрозуміти сучасний вияв патріотизму та дізнатися більше про тих, хто поряд з нами, але такий непізнаний. 

ПЕРЕГЛЯДІВ: 293


Вікторія Назарук
Викладач кафедри журналістики НУ "Острозька академія". Переконана, що " у світі не буває нецікавих подій".