29.10.2017, 19:46
Стрілки життя
Традиція переведення стрілок годинника назад постійно викликає подив й трохи наганяє меланхолію. Загострюється потреба світла в кінці холодного осіннього тунелю.

 Переведення стрілок годинника – дивне намагання сповільнити плин часу, повернутися бодай на трохи назад, встигнути зловити думку, ідею, завершити справу, яка тривалий час тягнеться за тобою, або втішитися ілюзіями, що все ще можливо, що дива існують, що люди добрі, й ти в числі тих добрих ідеальних людей, і, що є у Бога на тебе свій особливий план, і, що все ще буде і, буде добре.

Так, переводячи стрілки годинника, втішати себе ілюзіями. Бо, здається, що коли бачиш те, чим є життя....., то…

Хоча ні, жити все-таки хочеться. Хоча життя деколи зовсім порожнє.  Ти сама за все відповідаєш, нема на кого перекласти неприємності, бо сама у них винна, і нема чого з усіх сил намагатися отримати бажане (читай – визнання, авторитет, любов, кому що кортить), бо все це лише нав»язане оточенням. А де там справжність, питай у Бога. Він точно має знати, де ж ховається той сенс земного життя, яке сповнене стількома болями та нерозуміннями, стількома формальностями заради миті неформальної.

Й лишається або до старості (хоча питання, чи не настала вона вже, коли стрілки перестрибнули назад… у минуле?!) втішатися дитячими казочками, або раптом зрозуміти, що немає сенсу в житті... і почати  його творити власноруч. Бо що ж робити, інакше? Навіть переведені назад стрілки все одно прискорять свій рух вперед.

І тоді твоїм сенсом стане ще швидший пошук. Якщо ж тобі стане раптом страшно, придумай власну казку. Можливо, бодай цієї ночі кошмари стишаться.

Вікторія Назарук 

ПЕРЕГЛЯДІВ: 125


Вікторія Назарук
Викладач кафедри журналістики НУ "Острозька академія". Переконана, що " у світі не буває нецікавих подій".