06.08.2015, 19:53
Що таке відчуття вини або як зламати собі життя.


( Вже уявляю, жінок, а особливо чоловіків будуть мене ненавидіти  та критикувати після цієї статті)

«Я винна» ,  «Я вчинив неправильно». Що це за неприємні відчуття і звідки вони беруться?

Що таке «правильно»? Часто ми розуміємо під цим поняттям якісь загальновстановлені норми, догми поведінки. Наприклад,  коли дочка допомагає матері по господарству – це правильно. А коли ні – то вона лежень, вона неправа. Коли жінка готує вдома їсти - це правильно . Коли не готує, не вміє чи не хоче – сором їй. Суспільство завжди ставить за мету встановити правила, щоб всі рівнялись. Праві завжди відчувають себе могутнішими та справедливими, неправі – нікчемними та нижчими.

Людська природа багатогранна,  непізнана ще ніким до кінця, завжди бунтуватиме проти таких установок.  Адже унікальність кожної людини, її схильності,   смаки, бажання, таланти абсолютно неповторні. І не спроста. Не вірите?

 Давайте порозмірковуємо.  Якщо я не вмію і не люблю готувати їсти, мені зручно ? Так. Мені зручно. Я можу піти в кафе, або в магазин, купити щось готове до споживання і зїсти. Я щаслива людина, в мене все добре, мене все влаштовує.  Абсолютно. Кому це може не сподобатися? Сусідці – вона буде критикувати моє невміння та скаже, що мене ніхто не візьме заміж. Моєму кавалеру – він уявляє, що коли ми одружимося, то прийдемо обоє з роботи і я піду одразу на кухню щоб щось зготувати йому .  Дядьку Степану з сусіднього будинку – бо він десь вичитав, що якщо жінка не вміє готувати то вона не жінка.  А от моя подруга скаже : «тю, зате ти вмієш гроші заробляти» . От і назбиралося пять думок щодо однієї ситуації.

Тепер питання :  для кого я повинна навчитися готувати? Для дядька Степана – щоб бути справжньою жінкою в його очах, чи для свого хлопця – бо він не хоче визнати, що жінка і чоловік часто працюють на роботі однаково, а тому питання історичного стереотипу, де чоловік – мисливець і забезпечує сім’ю, а жінка тримає комфорт в домі – уже не рентабельне? Але ж я нікого ні до чого не зобовязую, дівчат,які готують море.  Вибір завжди є. Я роблю свій вибір – не готувати. Хлопець робить свій вибір – обрати мене або іншу.

 Отож ,жити так хочу я і   відчувати вину , або жити так, як «правильно» і вини не відчувати, але зате ненавидіти своє життя, відчувати, що щось не так,  немає радості , натхнення?

Ті хто стоять в соціумі вище – батьки, влада, ЗМІ  (і т.д) диктують нам догми, а ми потім не знаємо, чи все з нами гаразд, чи правильно ми робимо,коли внутрішній голос каже, що ми не можемо себе запхнути в ці догми?  Соціум твердить – будь таким, а не інакшим. Все має бути  так , а ще так і ніяк по іншому.

Чому ми так вперто глушимо свій внутрішній голос? Для кого ми будуємо своє життя так, що в ньому домінує «треба» , «так заведено», « так правильно», « я жінка ,жінкам так не заведено робити», « я чоловік, чоловіки так не чинять» а не «хочу» ? Щоб бути зручними для соціуму? Відповідати очікуванням людей? 

Чи  знаєте ви ,чого хочете від життя? Прямо зараз? Чи знаєте ви свої бажання? Свої мрії?  

Чи часто відчуваєте, що зараз живете, а не функціонуєте?  Кажете своєму бажанню – «так»?

Чи часто ви плюєте на всі осуди і йдете за своєю мрією, не дивлячись ні на що, а потім плачете від радості, бо виявляється, все  вийшло,заважав лише страх критики?

Так,  я буду «неправильною», я зараз не помию посуд, як зробила б «хороша хазяйка». Бо в мене геть нема настрою .Я увімкну музику на всю та буду співати разом з нею.  А потім я вийду на вулицю, вдихну свіже повітря і зрозумію : я жива. Я живу зараз .І відчуваю своє дихання. І мій поганий настрій пройде.

І це буде найправильнішим рішенням за все моє життя.

ПЕРЕГЛЯДІВ: 686


Богданна Прокопюк
Письменниця, поетеса, співачка, композитор. Офіційна група Вконтакті, як співачки : http://vk.com/danaofficialpage Видавалася в збірках, альманахах регіонального масштабу ("Суцвіття" - 1,2,3,4 випуски, "Тучинський Передзвін" - 1,2,3 випуски), в обласній та районній газетах та журналах(газета "Рідний край" , "Веселка", журнал "Мистецькі Грані" )протягом останніх десяти років. Основний профіль - поезія, яка подана в тарілці з надзвичайно нестандартних метафор і алегорій. Читаючи, поринаєш у нереальний світ неймовірних емоцій і світів. Якщо хтось ще читає поезію, ми виживемо)