14.09.2016, 20:16
Про рівненський футбол, стадіон, дітей, бидло і расизм
Цього разу у своєму блозі хочу зачепити тему, яка почала мене хвилювати останнім часом. Зокрема, про футбол і все, що з ним пов’язано.

Отже, про хороше – про Верес!

Скажу відверто, футбол мене ніколи не цікавив, у правила гри я не вникала і на запрошення друзів чи знайомих подивитися футбол реагувала презирливим «пффф». Який там футбол? Дивитися як за м’ячиком бігають дорослі свідомі себе люди для мене було заняттям беззмістовним і нудним. Спокусити мене дивитися трансляцію навіть під пиво ті чіпси було марною справою. Але було ще до того, як Верес вийшов у Першу лігу. Та й сама ідея відновлення футболу у Рівному викликала скепсис. Однак, після того як Верес таки вийшов у жадану Першу лігу трапилося так, що чоловік затяг мене на Авангард.


З того дня все і почалося. Футбол набув для мене зовсім іншого сенсу. Я яро почала вболівати за нашу команду і навіть вникла у суть гри та правил. Для мене кожен похід на домашні ігри Вереса перетворився у свято.
Зараз тривають багато дискусій з приводу «народності» Вереса. Я не маю своєї думки з цього приводу, оскільки просто не розбираюся у всіх тих тонкощах. Але, як на мене, для багатьох рівнян ігри вже улюбленої команди стали таким собі ШОУ. Так, саме шоу. Похід на стадіон перетворився на чудову можливість провести час із друзями/коханими/рідними, повеселитися і повболівати. Особливо, коли останні ігри Верес таки по-справжньому радує свої глядачів.
Ці емоцій не передати словами, коли сидиш на стадіоні, волаєш разом з усіма після кожного голу чи напруженого моменту гри. Коли приходить усвідомлення цієї масової радості та ейфорії. Це направду – прекрасно!
І все б нічого, якби…

Отже, стадіон.

Тут можу сказати одне – маємо те, що маємо. І нікуди правди діти, Авангард у жахливому стані. Я не буду говорити про газон (про нього вчора вже сказав Мазяр), скажу про глядацькі трибуни. Це ж просто жах. Мені іноді стає соромно за місто, яке вже стало рідним. Мені соромно, коли до нас на домашні ігри приїздять гості і бачать, в якому стані стадіон. Я не знаю, як в інших, але рівненський Авангард нагадує руїни.
Так, зараз ніби ведуться розмови про його реконструкцію. Але ж ми усі розуміємо, що вона займе не один рік і потребує не одного мільйона вкладень. Так, це добре, що квитки не дуже дорогі, добре, що вийшли у Першу лігу і влаштували грандіозні святкування, добре, що є спонсори, але може треба і стадіон трохи «підрихтувати»?
Думаю, що соромно не тільки мені. Хоча… толку від того?

Отже, про дітей.

Діти – це наше майбутнє, наше все і так далі. Розумію, що за цей абзац нариваюся на гнівну критику від свідомих батьків. Але напишу про те, про ще ніхто не говорить вголос.
Думаю, не одну мене дратують діти на стадіоні під час футболу. Мені щиро жаль татусів, які беруть своє чадо на гру, а потім ради дати не можуть. Розумію, що певно у кожного свої причини взяти дитину на трибуни. Але, шановні батьки, не забувайте, що крім вас і вашої дитини, подивитися футбол прийшли й інші люди. Й іноді дитя відверто заважає перегляду гри.
Хочу навести два яскравих приклади.

Приклад №1
Ми прийшли на стадіон, зайняли місця, налаштувалися на перегляд футболу. В якийсь момент до мене почали долітати писки, визги, крик і регіт трьох дітей. Так тривало буквально весь матч. Це страшенно дратує і заважає зосередитися на перебігу гри. Шановні батьки, якщо походи на футбол стали сімейною традицією – це круто, будь ласка. Тільки дивіться трохи за своїми чадами. Дуже вас прошу.

Приклад №2
На вчорашній грі Вереса з Інгульцем ми сіли так, що на рівень нижче сидів тато зі своєю донечкою. Це все класно, звичайно. Але я час від часу спостерігала за малою і щиро дивувалася витримці татуся. Дитина вже з перших хвили гри почала відверто нудитися і діймати чоловіка своїми забавами. Не будо довго описувати, але зрозуміла точно, дитині нудно, а татові цікаво дивитись футбол. Питання: навіщо було брати малечу на стадіон? Щоб заважала?

Я цього мабуть ніколи не зрозумію. Ні, дівчинка мені особисто не заважала, просто шкода її. І тата теж.
Про матюки, які лунають з уст 13-14-річних підлітків, я взагалі мовчу. Це просто капець. Але то питання виховання, яке хочеться задати батькам.

Отже, про бидло. Сюди за умовчанням додаю і расизм.

Не подобається мені це грубе лайливе слово, але іншого просто не можу підібрати, щоб описати деяких вболівальників. Як відомо, бидло є скрізь і всюди і дуже виділяється на фоні середньостатистичних людей. Але як на мене, рівненське бидло на стадіоні – особливе. А особливе воно тим, що уявляє себе футбольним експертом з багаторічним стажем.

О, боги, як мене дістали люди, які приходять на стадіон, щоб поматюкатися на все горло і показати свою «просвіченість» у футболі. Те, що було вчора на грі – просто не передати словами. Вище нас з чоловіком сиділи три-чотири хлопці.
І це було просто жахливо. Якщо прикинути на числах, то зі ста сказаних ними слів було 98 матюків. І це були не просто матюки, а ревіння матюків просто під вуха. Правда, до другого тайму у мене вже боліла голова і настрій зіпсувався настільки, що не сильно радувала навіть перемога улюбленої команди. Люди – ТАК НЕ МОЖНА!!!
Ні, я не говорю про те, що вони кричали разом з усіма, коли футболісти забивали голи. Ні, вони горланили всю гру і обзивали матюками всіх гравців, як і Вереса так і суперників.

Окремо хочеться розповісти про реакцію того же бидла на афроамериканця у команді Інгульця. Оминаючи брудну лайку, пишу найпристойніші слова, які летіли услід супернику – «угольок, мавпа/обєзяна» ну і в такому дусі. Мені дуже прикро, що рівняни так реагують на гравця ворожої команди. Навіть, коли Верес грав зі Скалою, де був чорношкірий гравець, такого не було. Або я просто не чула.
 
П.С 1: шановні рівняни і гості міста, давайте не будемо затьмарювати свято футболу брудними матюками і бидлотством. Давайте не будемо смітити під себе на стадіоні, коли на виході є спеціальні пакети і контейнери. Давайте будемо більше поважати один одного!

П.С 2: окремо хочеться сказати про тренера рівненського Вереса Володимира Мазяра. Іноді, споглядати на його непідробні емоції навіть цікавіше за футбол. Тож, окреме дякую тренеру, за його щирість.
ПЕРЕГЛЯДІВ: 726


Галка Струс
Майже рівнянка