30.06.2015, 16:44
Обережно: Конєв
“Бєз лоха і жизнь плоха” - схоже, саме за таким принципом вже багато років працює рівнянин Володимир Конєв, “кидаючи” ділових партнерів на десятки тисяч гривень, що підтверджується рішеннями судів. Чи не пора покласти край шахрайству під вивіскою “Рівне-ракурс”?

Журналістів недарма називають “четвертою владою” - надто висока відповідальність лежить на них за кожне написане слово. Події Революції Гідності переконливо показали, як заклик авторитетного журналіста здатний збирати Майдани і якою високою є суспільна вага професії журналіста, телеведучого, редактора. Те саме бачимо і під час війни на Сході України: небайдужі журналісти не просто доносять до країни новини з “гарячих точок”, а й згуртовують країну для допомоги військовим, біженцям, жертвам бойових дій.

Отже, недарма журналіста за суспільною значущістю його ремесла порівнюють із лікарем, суддею, священиком. А чи може бути журналіст, а тим більше — редактор, видавець, тобто людина, що відповідає за результати праці й інших журналістів — з нечистою совістю, липкими руками, брудними помислами, підступними діями? Чи можна і як взагалі можна вірити такій людині, вступати з нею в ділові стосунки, тиснути руку, довіряти свою репутацію, час, гроші? Чи має така людина взагалі моральне право займатись справою, де слово давно прирівняне до зброї; право називатись журналістом?..

 

Саме на такі роздуми наштовхує побіжне знайомство з “діяльністю” рівнянина Володимира Конєва, який не перший рік працює у сфері журналістики. У владних коридорах Рівного, на різноманітних подіях часто можна побачити цього високого, представницького вигляду чоловіка, який з першого погляду справляє солідне враження. Але чимало тих, хто вже мав справу з цим “підприємцем від журналістики” - лише гірко хитають головою, кусаючи лікті й підраховуючи збитки від “співпраці”...

Перед нами — витяги з Єдиного державного реєстру судових рішень. Суха мова юридичних документів дає переконливе уявлення про тривалість та масштаби шахрайських методів ведення видавничого бізнесу, до яких вдається громадянин Конєв. Суть “підприємництва по-конєвськи” я бачу так: не платити за надані послуги, а коли суд присуджує повертати борги — під будь-яким приводом затягувати виконання рішення або ж перереєстровувати свою “контору” в надії обдурити державні органи та колишніх партнерів. Недарма у Конєва досить мало постійних партнерів — більше, напевно, саме колишніх. Брудним шлейфом тягнеться за рівнянином історія постійного “кидалова”, в якій ніяк не вдається поставити гучну і закономірну крапку.

Поки що не вдається... А втім, читайте — і робіть висновки самі! Отже, знайомтесь: “Ракурс” Конєва, більше схожий автору цих рядків на знамениту контору “Рога і копита” з безсмертного твору Ільфа і Петрова.

Епізод перший. 15 квітня 2009 року дочірнє підприємство “ПрикарпатЗахідтранс” м.Рівне звертається до Господарського суду Рівненської області з позовом до ТзОВ Інформаційно-рекламне агентство “Ракурс” м.Рівне про стягнення заборгованості по розрахунках. Виявляється, впродовж 2006-2008 років “Ракурс” отримав від підприємства бензин на суму 57 378 гривень 78 копійок. Пальне майже 10 років тому коштувало зовсім не стільки, як зараз, тож можете самостійно порахувати, на яку суму наїздилась “на халяву” конєвська “контора”. Хай би собі їздили, але коли прийшов час платити — тут і почались проблеми. Довелося постачальнику пального йти до суду, який позов повністю задовольнив. Як кажуть, любиш кататися — плати і катайся.

Епізод другий. 23 жовтня 2012 року той самий Господарський суд Рівненської області розглядає інший позов то ТзОВ “Інформаційно-рекламне агентство “Ракурс” - цього разу борг з нього прагне стягнути держава в особі Рівненської міської ради, а саме — Управління культури і туризму, якому підпорядковується Комунальний заклад “Рівненський міський палац культури”. Саме тут Конєв упродовж кількох років орендував приміщення під свій “офіс”. За оренду “набігло” не багато не мало — 48 656 грн. 40 коп. боргу за договором оренди нежитлового приміщення та 30 052 грн.44 коп. заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг. Цю суму суд і постановив стягнути з фірми Конєва.

Епізод третій. 12 грудня 2012 року Рівненський міський суд вирішив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ракурс НП” 59 842 гривні 34 копійки заборгованості за договором про надання кредиту у формі овердрафту з ПАТ “Банк “Демарк”. Як бачимо, фірма за цей час встигла дещо змінити назву — очевидно, ховаючись від виконання попередніх судових рішень. Але в ній залишилось вже знайоме нам слово “Ракурс”, що виступає своєрідним “маркером” присутності тут Конєва. Рішення суд виніс заочно — представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутності суду не надав. Можна припустити, що Конєву просто не було що сказати в своє виправдання ні суду, ні банку, який він “киданув”.

Епізоди четвертий, п`ятий та шостий. Цього разу Конєв “кинув на гроші” ПрАТ “Волинська обласна друкарня” корпоративного підприємства ДАК “Укрвидавполіграфія”. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21 листопада 2013 року з ТзОВ “Видавнича група “Ракурс” вирішено стягнути 31 712 гривень 55 копійок боргу перед друкарнею, а рішенням того самого суду від 11 грудня 2013 року — 51 842 гривні 17 копійок заборгованості. Рівненський апеляційний господарський суд рішенням від 12 березня 2014 року дещо зменшує суму боргу до сплати за рішенням від 21 листопада 2013 року до 13 212 гривень 55 копійок — Конєв намагається бодай трохи зменшити суму, яку доведеться повертати поліграфістам за вже віддруковані і продані газети. Але суті справи це не змінює — людині, що називає себе журналістом, схоже начхати, чи отримають вчасно зарплати працівники друкарні, які дихали хімікатами, видруковуючи його “дітище”. При цьому аналіз підшивки газети за цей час показує: у ній періодично виходила реклама, замовні статті. Тобто платні послуги редакція надавала. Але кошти чомусь не доходили до друкарні. А, як показує спілкування з колишніми працівниками редакції “Рівне-ракурс” - часто вони не доходили і до працівників.

До речі, якщо проаналізувати підшивки газети “Рівне-ракурс” за останні роки, можна побачити, що редакція не один раз змінювала друкарню: Тернопіль, Луцьк, Рівне... Вивчаючи судові рішення за позовами Волинської обласної друкарні, починаєш розуміти — чому саме. А чергова зміна назви “контори” Конєва вже й не дивує — вводити ділових партнерів в оману, певно, кортить і далі, а платити гроші за вже надані послуги і за вже прийнятими судовими рішеннями — аж ніяк.

Епізод сьомий. 3 листопада 2014 року Господарський суд Рівненської області розглядає справу, де ТзОВ ІРА “Ракурс” фігурує як боржник перед комунальним підприємством “Теплотранссервіс” Рівненської міської ради на суму 3723 гривні 66 копійок основного боргу. На фоні багатотисячних боргових “хвостів” перед друкарнею близько чотирьох тисяч боргу за тепло — начебто дрібниця. Але справа тут не в сумі, справа — у принципах ведення бізнесу: якщо можна не платити — не платити. Чи то за видрук газети, чи за опалення.

Епізод восьмий і поки що останній. 24 грудня 2014 року Рівненський окружний адміністративний суд постановляє заарештувати кошти на рахунках ТзОВ “Ракурс Рівне” в межах суми податкового боргу — 3278 гривень 34 копійки. У судове засідання, де розглядалась справа за позовом Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області до ТзОВ “Ракурс Рівне” про стягнення коштів, представник відповідача навіть не прибув. Напевно, важко дивитись людям в очі, коли ти на словах розмірковуєш про долю держави, задаючи розумні запитання на черговому телеефірі чи прес-конференції у губернатора, а на ділі - “кидаєш” свою державу на гроші у важкий час військової агресії.

До наведених епізодів важко щось додати. Хіба що ще одну цифру: лише за тими кількома судовими рішеннями, про які ми розповіли вище, сума боргу фірм Конєва становить близько 270 000 гривень. І, як нам відомо, - це ще далеко не все. Диву даєшся: як людина з такою діловою репутацією вже стільки років продовжує спокійно займатись бізнесом у Рівному? Як деякі поважні політики, депутати, підприємці, керівники організацій та установ досі час від часу довіряють бодай копійку своїх коштів керівнику фірми з такими методами ведення справ? Якщо людина вважає інших “лохами”, яких можна “розводити на гроші” - ким є той, хто веде справу з “кидалою”? Яку репутацію всій журналістській спільноті створює своїми вчинками такий “діяч”? Чи не пора сказати авторитетне слово з цього приводу нашому поважному професійному об`єднанню — Рівненській обласній організації Національної спілки журналістів України?

...Чому пишемо про цього чоловіка і про спосіб ведення його бізнесу? Давайте згадаємо деякі епізоди нашої новітньої історії.

20  лютого  2014 року снайперська  куля  наздогнала  Георгія  Арутюняна, нашого земляка,  на Інститутській,  біля  верхньої  барикади. «Патріот і сміливець, вірменин за національністю  з грузинським  паспортом і українським серцем», — так про героя Небесної сотні Георгія Арутюняна згадує його донька Аня. Зі словами: «Як це так, молоді будуть  гинути,  відстоюючи  свою  свободу та право на гідне майбутнє, а я вдома буду сидіти. Я життя вже прожив, а вони ще навіть пороху не нюхали…»,  —  Георгій  Арутюнян  поїхав на  Майдан  з  перших  днів  протистояння. Загинув, захищаючи честь і гідність громадянина України.

 

На Прикарпатті 85-річний ветеран УПА Роман Німий вирішив зберегти життя хоча б одному військовому і віддав на армію усі заощадження. Чоловік роками збирав 10 тисяч гривень собі на «чорний день». Однак гроші вирішив віддати без вагань.

 

...Тисячі людей, часто не маючи достатньо коштів чи здоров`я, допомагають нашим військовим, займаються волонтерством . Приклад цих людей надихає інших, демонструє, якими можуть бути українці, коли нас єднає спільний патріотичний порив.

 

А тим часом у нас у Рівному здоровечий чолов`яга вже не перший рік практикує нечесні методи ведення бізнесу. Якби то просив кошти, стоячи під церквою чи в центрі міста з капелюхом... Але ж ні - чоловік гонорово рекомендує себе як незалежного видавця у Рівненській області з великими можливостями і талантом піар-технолога політиків і партій. Дехто купується, має з ним справу і безнадійно програє. Чому?

Про це спробуємо розповісти в наступній статті. Адже нам стали відомі нові факти недобросовісного ведення підприємницької діяльності під вивіскою “Рівне-ракурс”. А тим часом, можливо, пора вже подивитись на діяльність вищезгаданого пана як на шахрайство?..

ПЕРЕГЛЯДІВ: 1239


Іван Білий