05.03.2015, 17:13
Не хочеться, щоб у Рівному виник осередок сепаратизму
Завідуюча кафедрою філософії Рівненського державного гуманітарного університету, доктор філософських наук професор Людмила Шугаєва ділиться думками про релігійну ситуацію на Рівненщині.

"23 квітня 1991 року Верховна Рада України прийняла Закон “Про свободу совісті і релігійні організації”. Це було не лише юридичне оформлення нових державно-церковних відносин. Завдяки цьому закону, який повністю відповідає нормам міжнародного права, значна кількість релігійних конфесій легалізувала свою діяльність, вийшла з так званого релігійного підпілля — зокрема, протестанти, греко-католики. Важливо, що закон надав релігійним організаціям права юридичної особи, чого раніше не було. Конфесії і громадяни України отримали релігійну свободу. Законодавчо закріплене право сповідувати або не сповідувати, невтручання держави у справи церкви і навпаки. Власне, завдяки цьому в Україні панує конфесійний мир.

Звісно, “конфесійний мир” - поняття певною мірою умовне, проблеми в міжконфесійних стосунках існують і не помічати їх неможливо. Одна з найбільш болісних — це, звичайно, розкол православ`я у 1992 році. Власне, цю подію назвати розколом важко. Радше це питання юрисдикції: Київський патріархат чи Московський патріархат. І якщо до анексії Криму та війни на Сході такий розкол сприймався значною частиною суспільства ще більш-менш спокійно, то нині проблема постає в значно важливішій площині: не можуть, на мою думку, віряни УПЦ МП, вони ж громадяни України, підкорятись патріарху ворожої нам держави.

Де вихід? На всіх рівнях дуже багато говорять про створення Помісної Православної Церкви. Ще наш великий українець І.Огієнко говорив про те, що без національної церкви не буде держави. Але існує ще й традиція. Найбільш болючим для вірян є питання “безблагодатності”, яким багато хто з них оперує, а пояснити його в раціональній площині важко, якщо взагалі можливо. Наразі не вдаватимемось у богословські дискусії, натомість хочу наголосити на іншому: на моє глибоке переконання, починаючи з Майдану, УПЦ КП в особі предстоятеля патріарха Філарета, демонструє по-справжньому державницьку позицію через високу місію соціального служіння. Допомога армії, активна волонтерська діяльність, яку щодня здійснюють священослужителі і прихожани УПЦ КП — це робота, значення якої важко переоцінити. Це — реальний щоденний внесок у державотворення, і патріарх Філарет, на мою думку, слугує взірцем справжнього державника для багатьох політиків і громадських активістів, які здебільшого лише на словах декларують відданість служінню Україні. Інша річ, що колосальна робота УПЦ КП не має гідного інформаційного розголосу в суспільстві, тут українська церква значно програє протестантським громадам та різноманітним новітнім релігійним рухам, які вміють використовувати сучасні можливості інформаційного суспільства для поширення інформації про свою діяльність та залученню нових прихожан. Саме про це я детальніше скажу згодом.

На Рівненщині є випадки переходу вірян з одного патріархату до іншого. Але при цьому потрібно пам`ятати, що жодним указом чи маніфестом помісну церкву не створиш. Справжню автокефалію виборюють десятиліттями, а іноді і довше. Крім того, для вирішення таких питань має бути добра воля вірян.

Тим часом у суспільстві сьогодні існує інша загроза, на якій хочу особливо загострити увагу читачів. Говорячи про релігійну ситуацію в Україні, більшість зазвичай обмежується темою розколу православної церкви на УПЦ Київського та Московського патріархатів. У кращому разі згадують автокефальну церкву. Але існують ще й релігійні меншини, позацерковні православні течії. Можливо, зовні їхня діяльність не така помітна, але саме тут існує небезпека виникнення осередків сепаратизму. А за нинішньої ситуації в державі нехтувати такими, на перший погляд, дрібницями — неприпустимо. Саме тому про це хочу поговорити детальніше.

Можливо, не всі читачі знають про існування Православної церкви Божої Матері “Державна”. Виникає вона як сектантський рух всередині геннадіївської гілки Істинно православної церкви. Її патріархом є росіянин Іоанн (в миру Береславський). Взагалі це суто російське явище, а в Україну - привнесене. Православна церква Божої Матері “Державна” володіє потужною поліграфічною базою, декількома видавництвами, низкою періодичних видань, інтернет-ресурсом, кіностудією, отже її вплив на вірян, особливо на молодь, - дуже значний.

У нашій державі нараховується 10 офіційно зареєстрованих громад, а насправді їх може бути і більше. Є така громада і в Рівному — «Православне молодіжне братство свв. мцц. Віри, Надії, Любові та матері їх Софії», або ще одна назва — Свято-Софіївське братство. Свято-Софіївське братство позиціонує себе як Істинно Православну церкву, що перебуває у канонічному єднанні із Собором Зарубіжної Православної церкви. Насправді, ІПЦ — йосиплянська гілка — єдина представниця катакомбної церкви. Всі решта релігійних громад ІПЦ, на думку науковців, і власне, самих йосиплян, є сектою всередині ІПЦ.

Громада Свято-Софіївського братства заснована у 2009 році. Має свою щоквартальну газету “Православне діло”. Засновником і видавцем її є Володимир Торбіч, відомий як головний редактор інформаційно-аналітичного порталу “Четверта влада”. Також до редакційної ради газети входить Антоніна Торбіч, яка є заступником головного редактора “Четвертої влади”.

І от якраз коли ми говоримо про єдність православ`я, дуже насторожує діяльність цієї позацерковної течії. Справа в тому, що московський патріарх цієї церкви вважає, що Православна церква, хоч Російська, хоч Українська, є “скороминучою” структурою, яка скоро згине і відійде, а воцариться лише його церква, і в цьому сенсі Україна невіддільна від Росії (не братній народ, на сусідня держава, а єдине ціле). Очевидно, саме тому одне із братств цієї церкви у Криму, а саме “Нова Свята Русь” одразу стала штаб-квартирою “зелених чоловічків”. Братство цієї ж церкви діє у Мукачеві, куди приїздив сам Береславський. Братство тісно співпрацює зі штаб-квартирою підкарпатьских русинів, відомих своїми сепаратистськими прагненнями. І звичайно, дуже не хотілось би, щоб під назвою Свято-Софіївського братства у Рівному діяв осередок сепаратистів".

 

ПЕРЕГЛЯДІВ: 1101


Іван Білий