14.02.2018, 22:41
Коли пальці рухаються клавіатурою несвідомо
Коли довго працюєш із різними текстами, постійно щось читаєш, редагуєш у перерві раптом сам починаєш неусвідомлено щось клацати. Чи виходить чи ні, хто зна....

 Чи пам’ятаєш ще,

що все те лише гра?!

Гра фігурами чи гра

твоєї вимученої уяви?!

Гра, в якій неможливо не виграти,

Інакше стратиш своє життя…

Розчинишся у міріадах тихих,

Але колючих зірок.

Граєш…

Змішуєш  фігури ніжними руками
Розпинаєш зеленими очима душу …

Думаєш, коли ж скінчиться ця епоха рівноваги,
сумнівний, неспокійний і

водночас такий спокійний шлях…

Згори летять твої виграшні бажання
і падають, не долетівши до землі,

Бо сьогодні граєш чорними…

Твоя  пішка  ходить  першою,
Ти піддаєшся    чи  знущаєшся?
Невпевнений хід   уже  зроблено...

Знову  я  програю…
Може,  потім  зіграю  білими?!
А  ти  тільки  смієшся,  Противнику,
Всі  поразки мої  - тобі  до  втіхи.

А це ж лише гра…

В якій наше життя покреслене зебрами.

І Королева ще  прагне воскреснути.

З вигляду вільна, гарна, шанована,

Стоячи за краєм дошки,

Тримається так гордо.

Та вже не пам’ятає,
що то лиш гра…



ПЕРЕГЛЯДІВ: 191


Вікторія Назарук
Викладач кафедри журналістики НУ "Острозька академія". Переконана, що " у світі не буває нецікавих подій".