11.03.2015, 14:14
Журналістика чи маніпуляція?
Впродовж декількох місяців видання «Четверта влада» та його головний редактор Володимир Торбіч ведуть «розслідування» щодо нібито зловживань в.о. ректора РДГУ професора Постоловського.

Позиціонуючи себе у якості об’єктивного журналіста, пан Торбіч, як на мене, настільки захопився роботою, що навіть не помітив, як бажане почав видавати за дійсне. Наведемо найбільш промовисті приклади «досліджень» Володимира Торбіча.

Протягом січня-лютого 2015 року на сайті «Четверта влада» було опубліковано 17 матеріалів, присвячених виборам ректора РДГУ. 14 з них мають відверте негативне емоційне забарвлення по відношенню до професора Руслана Постоловського, 2 – висвітлюють у позитивному ракурсі професора Максима Гона. Що ж до третього претендента на посаду ректора Миколи Бордюка, зафіксовано поодинокі згадування, які мають нейтральний характер і не наповненні значущими смисловими конструкціями.

Публікації щодо ситуації з виборами ректора РДГУ зявляються і у березні. Здебільшого, вони присвячені питанню студентського самоврядування, без згадувань прізвищ кандидатів на посаду ректора і носять нейтрально-негативний емоційний характер по відношенню до представників студентства університету.

Допитливому читачу може видатися дивною подібна масштабна кількість публікацій щодо теми виборів ректора РДГУ, адже навіть ситуації з бурштином, чи то подій у прокуратурі, «Четверта влада» присвятила значно меншу кількість матеріалів. Особливу підозру викликає ще один цікавий момент. Чому видання так зацікавилося РДГУ саме напередодні виборів? Враховуючи величезну кількість публікацій та їх негативне забарвлення виключно по відношенню до професора Постоловського, можемо зробити висновок щодо наявності ознак масованої інформаційної атаки на в.о. ректора університету.

Крім того, цікаві висновки нам дозволяють зробити результати контент-аналізу, який ми провели на основі моніторингу матеріалів щодо РДГУ, що впродовж двох перших місяців 2015 року публікувала «Четверта влада».

Нагадаю, що контент-аналіз є авторитетною та визнаною в усьому світі методологією медіа-досліджень, метою якої є об’єктивний аналіз змісту будь-якого тексту. Контент-аналіз текстів «Четвертої влади» було здійснено за допомогою програмного продукту, розробленого спеціалістами та вченими Інституту кібернетики імені В.М. Глушкова НАН України.

Загальна таблиця кількісних даних контент-аналізу на основі моніторингу публікацій сайту «Четверта влада», присвячених виборам ректора РДГУ:


 

Таблиця згадувань прізвищ основних кандидатів на посаду ректора РДГУ:


 

Слова, що мають інформаційну прив’язку до прізвища «Постоловський»:

 


Слова, що мають інформаційну прив’язку до прізвища «Гон»:

 

 


 

Звернемо лишень увагу на такі іменники поруч з прізвищем «Постоловський», як «влада», «дебати», «звіт», «корупція», «рейтинг», «справа», «порушення».

Начебто, нічого дивного, але якщо порівняти з іменниками, які мають тісну інформаційну прив’язку до прізвища «Гон», картина стає більш чіткою і зрозумілою. Серед таких слів виділимо лишень «наука», «доктор», «претендент», «зміна».

За усіма канонами маніпулятивних технологій, такий порядок слів свідчить про створення негативного образу Руслана Постоловського, який асоціюється з корупцією і порушеннями та позитивного образу Максима Гона, який, в свою чергу, має асоціацію з наукою та змінами. Ми бачимо тут простоту асоціацій. Тобто, Постоловський – корупціонер, Гон – науковець, претендент, що здійснить реформи.

Це стара як світ технологія, адже ще Гітлер у своїй «Майн Кампф» писав: «Здатність сприйняття мас дуже обмежена та слабка. Беручи до уваги такий факт, будь-яка ефективна пропаганда має бути зведена до мінімуму необхідних понять, які повинні виражатися декількома стереотипними формулюваннями». Контент-аналіз, як один з найефективніших методів дослідження комунікативного дискурсу тільки підтверджує правдивість даного канону нацистської пропаганди.

Йдемо далі.

Важливим компонентом кожного публікації будь-якого журналіста є відповідь у тексті на питання, яке стоїть у його назві. Візьмемо для прикладу, матеріал від 19.02.2015 під назвою «Чому Рівненський державний гуманітарний університет співпрацював з фондом «Русский мир». Прочитавши уважно декілька разів даний матеріал, ми так і не зрозуміли, де ж відповідь журналіста на поставлене ним самим запитання. Більш того, автор відповідає словами Руслана Постоловського, які повністю спростовують версію журналіста. До того ж, це є цитування, а не визначальна складова журналістського розслідування.

Цікавим моментом практично усіх матеріалів є ефект візуалізації. Маємо на увазі фото. Так, на них Максим Гон виглядає усміхненим, впевненим, випромінюючим енергію чоловіком, здатним здійснити реформи. В той же час, професора Постоловського позиціонують у якості літнього, неадекватного ректора, який не спроможний на зміни. Особливу увагу викликає матеріал від 18.02.2015 під назвою «Зловживаннями в РДГУ зацікавився нардеп-голова Антикорупційного комітету». Цю статтю супроводжує фото – зліва Руслан Постоловський, праворуч – Єгор Соболєв. Таке розміщення світлин не є випадковим. Загальновідомий факт, що у рекламі ліва сторона завжди асоціюється з минулим, а права – з майбутнім.

На думку визнаних авторитетів НЛП-технологій (нейро-лінгвістичного програмування) Яна Макдермота та Венді Яго, візуальні образи створюють досить сильні так звані «якоря» – стимули, що «запускають» потрібні для маніпулятора асоціації. Таким чином, бачимо протиставлення професора Постоловського молодому Єгору Соболєву. Цим фото, автор наче хоче сказати, що молодість переможе старість, але не робить це словами, бо на підсвідомому рівні усю справу зроблять візуальні образи, які впливають на людину значно сильніше, ніж слова.

Ще однією маніпулятивною технологією, зафіксованою мною у матеріалах та коментарях Володимира Торбіча є технологія «навішування ярликів», або ж створення штучних образів. Практично у кожній статті журналіста ми зустрічаємо такі висловлювання по відношенню до професора Постоловського, як «14 років корупції», «корупціонер-мільйонер», «ректор-мільйонер» але не бачимо жодних доказів, які б підтверджували правдивість та об’єктивність таких висловлювань. Відповідь, на запитання, чому ж ми не бачимо таких доказів дуже проста – їх не існує в об’єктивній реальності, але їх можна створити в віртуальній реальності, через яку вони стають частиною громадської думки. За великим рахунком, маємо справу з хворобливою фантазією або журналістикою на замовлення – робіть висновок самі.

Відомий французький психолог, соціолог та історик, якого називають «Макіавеллі масового суспільства» Гюстав Лебон писав: «Могутність слів знаходиться у тісному зв’язку з образами, які вони викликають і повністю не залежить від їх реального сенсу». Вважаємо, що це твердження є актуальним і сьогодні, адже приклади наведені вище тільки підтверджують право на життя такої думки Лебона.

Інша ознака маніпуляцій – маніпуляція цифрами, а точніше «вікова маніпуляція». У своїх матеріалах щодо РДГУ, Володимир Торбіч вправно вказує вік професора Постоловського – 63 роки. Це робиться, переконаний, виключно для того, аби протиставити нібито вже старого ректора молодому опоненту. На перший погляд нема нічого дивного, що журналіст вказує вік свого героя. Проте, уся справа в підсвідомості аудиторії, яка читає такі матеріали. Крок за кроком, слово за словом на підсвідомому рівні створюється стереотип, який потім виливається у нашу свідомість і починає здаватися, що подальші думки і дії – це виключно результат нашого особистого мислення. В даному випадку маємо справу з «принципом збереження кількості» або «феноменом Піаже», суть якого полягає в схильності порівнювати величини за якимось одним критерієм, не вдаючись до структурного аналізу об’єктів порівняння.

Змушує сумніватися у об’єктивності журналіста ще один факт. Наприклад, поширення ним, як, до речі і одним з кандидатів на посаду ректора Максимом Гоном, матеріалу, який можна прочитати за адресою http://takeinfo.net/news/view/postolovskiy_zalucha_lyudey_z_parti_lyashka_schob_vigrati_vibori_v_rdgu__foto

Питання тут виникає більше до журналіста Торбіча. Навіщо ж ви поширюєте матеріал, який містить ознаки джинси? Поясню словами, взятими з сайту «Четверта влада» (стаття під назвою «Як розпізнати джинсу в інтернеті», http://4vlada.com/consultation/41688 ):

«Зазирайте в коментарі. Відключені, хоча зазвичай коментування на сайті вільне? Схоже на джинсу. Деякі замовники дуже стурбовані тим, що можуть написати в коментарях: ефект статті про відмінну якість поршневих кілець Миколаївського заводу буде зведений нанівець парою відгуків реальних людей про те, як це фуфло гнеться пальцями й розсипається в руках».

То ж чому, пане Торбіч, ви не зважаєте на такі матеріали, тим паче, що за усіма канонами жанру – вашого ж жанру, вони містять ознаки джинси?

Наостанок, скажемо лишень одну фразу, теж взяту з сайту «Четверта влада»:

«Беріть думку незнайомців до уваги, але не беріть на віру», адже за кожною гарно прихованою під журналістику маніпуляцією можуть ховатися ті «скелети в шафі», які і є істинною причиною занадто гіперболізованої уваги деяких «журналістів» до тем, що існують в інформаційному просторі, проте не відповідають реальності, яка і є нашим повсякденним життям. «

 

ПЕРЕГЛЯДІВ: 1213


Іван Білий