29.01.2018, 20:23
Гігієна в соцмережах
Спілкування в соціальній мережі нівелює чимало формальностей. До віртуальних френдів звертаємося, коли постимо котиків, розмірковуємо про вічне, намагаємося вирішити робоче питання, прийнятні нам пости лайкаємо, банимо "неугодні", а заразом і "неугодних". Але чи думаємо, що персональна сторінка - це теж персоналий простір іншої людини, який також треба поважати?!

 Поява нових технологій, крім низки зручностей, передбачає ще й низку викликів, усвідомлення яких виникає поступово. Деякі реакції виявляються одразу, а деякі – поступово, проте переважно вони не є однозначними.

Соціальні мережі, без яких ми сьогодні не уявляємо себе, багато змінили у плані комунікації. Ефекти цих змін лише зараз починаємо осмислювати.

З одного боку можливість широкого спілкування без будь-яких обмежень відкриває безліч можливостей: від товаришування з цікавими людьми з іншого континенту чи віртуального возз’єднання родини до пошуку нових бізнесових партнерів та можливостей дистанційної освіти. Щодо останнього, саме завдяки інструментарію фейсбуку свого часу знаходила толкових партнерів у Польщі та Німеччині для реалізації молодіжних обмінних програм. Та і про самі програми переважно дізнавалася посередництвом фейсбуку. Погодьтеся, що спілкуватися із організатором проекту, коли ти бачиш його фото і маєш хоча б мінімальну інформацію про людину, стає куди простіше й перспективніше, ніж коли пишеш лист у невідомість. Але зараз не про перспективи, а про проблеми.

Віртуальне спілкування стирає не лише простори, а й час. Нівелює межу, коли ти можеш звернутися до людини з діловим питанням, а коли із особистим. Все сплітається в один клубок, в якому буває складно знайти потрібну нитку. Нещодавно на мене образився учень, коли я не відповіла на його повідомлення одразу по потриманню й прочитанню (а надіслане воно було близько 23 години), а лише зранку. Після моєї відповіді отримала такий текст: «Але ж ви прочитали питання ще вчора. Чому відписали сьогодні? Я ж чекав»…

 Пізні повідомлення від студентів, коли вони виконують якесь складне завдання, складають сесію теж не дивина. Як і образи, коли відповідь дається викладачем не миттєво, бо статус «он-лайн» не завжди означає фактичну присутність на своїй сторінці.

Буває, що і сама у пізній час намагалася вирішити певні робочі питання, аж поки не замислилася, а чому ділову етику в оф-лайні так складно переносити у площину інтернету?! Хіба ж зобов’язаний мій віртуальний френд давати мені коментар, щось уточнювати з приводу роботи о 20, 21, чи 2 ночі. Чому, прекрасно знаючи та розуміючи норми ділового спілкування, мені так легко вдалося про них «забути», щойно до рук взяла смартфон та відкрила фейсбук?! Для себе це згодом пояснила неформальним, лайтовим  сприйняттям самого явища соціальних мереж.

Але тепер серйозно міркую, що із розширенням ролі соцмереж варто гігієнічніше ставитися до спілкування. Коли вже й писати на робочі теми, то дуже бажано дивитися на годинник. 

ПЕРЕГЛЯДІВ: 284


Вікторія Назарук
Викладач кафедри журналістики НУ "Острозька академія". Переконана, що " у світі не буває нецікавих подій".