19.06.2017, 08:28
Доводи злочину: медикаменти й книга з історії України

Активну участь в українському національно-визвольному русі під час Другої світової війни брали жінки. Здебільшого вони були зв’язковинями, санітарками тощо.

Зокупувавши 1941 року Україну, незабаром німці почали забирати людей на роботи до Німеччини. Спочатку люди погоджувалися їхати добровільно, проте коли стала очевидною ненависницька політика німців стосовно до українців, відправляти на роботи стали примусово. Щоб не потрапити до рук нацистів, люди змушені були переховуватися.

Переховувалася від загарбників й Киркевич Галина Павлівна, 1925 р.н., уродженка с. Річиця, освіта 7 класів, незаміжня, яка на той час мешкала зі своєю матір’ю у с. Тучин Рівненської області. Батько Галини, що був поляком, помер 1937 року.

 

  Киркевич Галина Павлівна

Одного разу, влітку 1943 року, Галині запропонували пройти фармацевтичний вишкіл для потреб Української Повстанської Армії. Узяти участь у цьому вишколі, окрім Галини, погодилося ще кілька дівчат з Тучина, зокрема, Чалюк Ганна Теодосіївна та Поліщук Катерина Іванівна.

Дівчата зібралися у хаті сестер Анастасії й Катерини Багінських. Згодом сюди ж прибуло кілька возів, на яких перебували озброєні чоловіки. Дівчата приєдналися до них й вирушили в дорогу. Їхали довго. Приїхали на якийсь хутір, що біля лісу у Степанському районі Рівненської області. Сюди ж продовжували прибувати й инші дівчата. Небавом їх назбиралося вісімнадцять.

Вишколом керував сивий чоловік на псевдо «Прометей». Дівчатам він також присвоїв псевда, зокрема,  Галині Киркевич – «Оришка», Ганні Чалюк – «Оля», Катерині Поліщук – «Дзвінка». Учасницям вишколу заборонив розповідати про те, хто вони й звідки, звертатися ж належало лише на псевдо. А ще «Прометей» зазначив, що після завершення вишколу дівчата працюватимуть «на користь своєї Батьківщини (Самостійної України)».

На вишколі дівчата перебували близько двох місяців, опісля їх відпустили додому «до особливого виклику».

Тим часом ситуація на фронтах Другої світової війни зазнавала змін. Німці відступали. Радянська влада поверталася на землі, з яких колись панічно тікала під ударами німецької зброї. На початку 1944-го повернулася вона й на Тучинщину. Органи радянської держбезпеки взялися активно виявляти осіб, що належали до українського національно-визвольного руху.

Восени 1944 року в Тучинському районному відділі НКГБ зорганізували агентурну розробку, яка отримала назву «Чекальники». Серед об’єктів цієї розробки була й Галина Киркевич, яка з 01 серпня 1944 року вже працювала касиром чинбарні (шкіряного заводу), що діяла у Тучині. Віднині дівчина перебувала у полі зору радянських органів держбезпеки. Її підозрювали як зв’язковиню й розвідницю УПА.

Так тривало кілька місяців. Зрештою, 13 квітня 1945 року Галину Киркевич заарештували співробітники Тучинського районного відділу НКГБ. А напередодні, тобто 12.04.1945, помічник оперуповноваженого лейтенант Подугольніков обшукав будинок, в якому вона мешкала. Унаслідок обшукання вилучили книгу «Мала історія України» та різноманітні медикаменти (ампули, таблетки, порошки).

Про зазначену книгу старший розслідувач УНКГБ Рівненської області лейтенант держбезпеки Ремарчук запитає Галину, коли допитуватиме її 26 червня 1945 року:

- Під час обшукування у Вас на квартирі вилучено книгу під редакцією І.К. «Мала історія України», видану 1941 року, контрреволюційного націоналістичного змісту. Де Ви її взяли?

- Книгу контрреволюційного змісту «Мала історія України» я взяла у свого родича Клюка Миколи Володимировича. <…>, – занотовано відповідь Галини.

- Ви, читаючи цю книгу, знали про те, що вона є контрреволюційною літературою? – продовжував Ремарчук.

- Так, я знала, що книга «Мала історія України» є контрреволюційною.

- Значить, Ви свідомо у себе на квартирі зберігали контрреволюційну літературу. Це так?

- Цілком правильно. Знаючи про те, що книга «Мала історія України» є контрреволюційною націоналістичною літературою, я її зберігала, – занотовано відповідь Галини у протоколі допиту.

 

  Книга «Мала історія України» 1941 року, яку вилучили у Киркевич Г.П.

       

 Довідка про зберігання медикаментів, які вилучили у Киркевич Г.П.

У перебігу розслідування розслідувачі намагалися з’ясувати, яку діяльність в українському підпіллі провадила Киркевич Г.П. Задля цього допитували її, свідків, проводили очні ставки тощо. Таким чином вдалося з’ясувати, що у серпні 1944 року в оселі одного з мешканців Тучинських хуторів Галина зустрічалася з повстанкою на псевдо «Івга» та отримувала від неї деякі вказівки. Щодо того, звідкіля у Галини медикаменти, що їх вилучили внаслідок обшукання, то вона стверджувала, що отримала їх від Анастасії Багінської, для того, щоб передати до аптеки УПА. Проте Анастасія заперечила це під час допитування та очної ставки із заарештованкою.

Урешті-решт Галину Киркевич звинуватили за статтями 54-1а та 54-11 КК УРСР. Перша з цих статей була «важчою» і передбачала покару за такий злочин, як зрада Батьківщини. А 27 червня 1945 року розслідування завершили.

У липні затвердили звинувальний висновок, в якому зазначили, що 1943 року Киркевич Г.П. вступила до Організації Українських Націоналістів, «ставши на шлях боротьби з радянською владою, за створення так званої «самостійної України». Дівчину звинуватили в тому, що, крім участі у фармацевтичному вишколі, вона «відвідувала оунівські зборища, добувала для банд різноманітні медикаменти, зберігала у себе на квартирі контрреволюційну націоналістичну літературу.»

25 липня 1945 року Військовий Трибунал військ НКВД Рівненської області у складі головувальника – старшого лейтенанта юстиції Калмикова, членів – червоноармійців Балашова і Кононіхіна, секретаря Каменікової, без участі звинувача й захисника, засудив Киркевич Г.П. до 10 років виправно-трудових таборів, 5 років обмеження прав та сконфіскування майна.

Одначе власного майна Галина не мала, а тому й конфіскувати не було що.

З таборів Галину Киркевич звільнили 29.09.1954, однак після цього вона ще перебувала на спецпоселенні у м. Норильськ Красноярського краю Росії, звідки вийшла на волю 16.04.1956.

Відповідно до висновку Прокуратури Рівненської області від грудня 1991 року Киркевич Галину Павлівну зреабілітовано.

   

   

Використані джерела:

 1.    УСБУ в Рівненській області, справа П-6930.

 2.    УСБУ в Рівненській області, фонд № 29, опис № 1, пор. 1.  

ПЕРЕГЛЯДІВ: 134


Іван Мельник
Нехай кожен зробить, що може. І цього буде достатньо! ivavolm@gmail.com