29.09.2017, 08:22
Брошури для куріння? – про зрепресованця з Рівненщини

- Хто Вам вручив контрреволюційну літературу для розповсюдження? – сільського хлопця, що не мав ще й 17 років од роду, допитував помічник оперативного уповноваженого Тучинського районного відділу НКГБ Рівненської області лейтенант Подугольніков.

Допитуванцем був Пивоварчук Михайло Ілліч, 1927 року народження, мешканець села Малатин тогочасного Тучинського району Рівненської області, українець, освіта 4 класи, селянин.  Його заарештували 29 червня 1944 року. Під час обшукування в оселі виявили два примірники брошури антирадянського змісту.

- Контрреволюційну літературу я взяв у бандитів. <…> Проходила банда «Дубового», яка кілька годин перебувала у селі Малатин, то цього разу у нас стояв штаб цієї банди, котрі цю літературу просушували, яку вони помочили. То я в них узяв приблизно 20-30 книжечок собі, просушив їх, а затим поклав на полицю вдома. Після цього минуло трохи часу і я дав літературу Пелехові Петрові Микитовичу для куріння, більше нікому я не давав, – записано відповідь Пивоварчука у протоколі допиту від 29.06.1944.

Хто ж ці «бандити», у яких хлопець взяв літературу? Саме так радянські розслідувачі називали всі українські підпільні формації (ОУН, УПА, УНРА, НВРО), що боролися з радянською владою. І навіть якщо допитувана особа у своїх показах не вживала того терміну, розслідувачі все одно назви українських підпільних формацій замінювали на слово «банда».

- Ви читали контрреволюційну літературу? – Подугольніков допитував далі.

- Так, контрреволюційну літературу я читав, яку взяв у бандитів, і там було написано проти радянської влади, – відповів Михайло.

- Чому Ви мали її і серед кого розповсюджували?

- Я її мав для куріння, а затим я її дав лише одному Пелехові Петрові Микитовичу, більше нікому не давав.

Під час цього ж допитування Михайло Пивоварчук ще засвідчив, що він був зв’язковим УПА. Псевда не мав.

Допит перервано.

Виявлені у Михайла брошури мали назву «Робітники, селяни, інтелігенти, народи СРСР.» Їх видано 1943 року у Типографії Організації Українських Націоналістів. Текст видрукувано російською мовою, позаяк брошури були зверненням Центрального комітету ОУН до народів Радянського Союзу щодо побудови власних національних держав.

 

  Перша сторінка брошури, яку виявили у Пивоварчука М.І.

 

У брошурах, зокрема, зазначено:

«Близько двох років на широких полях України, Кубані, у лісах і болотах Білорусі, на землях Центральної Росії – лютує страшна, небачена ще в історії, всежеруща, нищівна, кривава війна.

Мільйонні народи, що входили до СРСР, український, білоруський, прибалтійські, грузинський, азербайджанський, узбецький і десятки інших вирвано з мирного життя, відірвано від праці й кинуто у полум’я війни.

 <…>

Війну почали поміж себе:  німецький націонал-соціалізм та більшовицький інтернаціональний соціалізм. Німецький імперіалізм – гітлеризм та більшовицький імперіалізм – сталінізм. Гітлер та Сталін.

 <…>

Та хіба бранцеві, що прагне свободи, не однаково тяжка й нестерпна і та тюрма, в якій він спить на голій підлозі, і тюрма, в якій він спить на підлозі, що її прикрито соломою?

Ні! Щоби бути свобідним, треба зруйнувати всі тюрми – і сталінську і гітлерівську.

<…>

Геть сталінський кривавий диктаторський режим сваволі й насилля! Повернемо штики проти Сталіна і його імперіалістичної зграї.

Геть Сталіна і Гітлера!

Хай живуть Національні Революції поневолених народів!

Хай живе українська, білоруська, грузинська, узбецька та інші Революції проти національного й соціального гніту!

Хай живе Російська Національна Революція!

Хай живе Новий лад, збудований на засадах дружби й економічної співпраці Свобідних Національних Держав!

Хай живе справа рук поневолених народів – Самостійні Національні Держави, які знищать війни і причини, що їх породжують!

Хай живе Українська Самостійна Соборна Держава!

Хай живе свобода людини і народів!

     Слава Україні! – Героям Слава!

     ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ

     ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ

Ставка, Вересень 1943 р.»

   

05 липня 1944 року допит продовжено.

- <…> контрреволюційну літературу у мене залишили банди. Коли проходив «Дубовий» зі своєю бандою, то вони десь її підмочили і просушували у нас в будинку, а я взяв у них для куріння, – Михайло знову пояснював звідкіля у нього антирадянські брошури.

- Скільки Ви взяли літератури?

- Я взяв контрреволюційної літератури у банди «Дубового» приблизно 30 книжечок.

- Ви знали, що література є спрямованою проти радянської влади?

- Так, я знав, що у ній мовиться проти радянської влади.

- Знаючи, що у ній мовиться проти радянської влади, з якою метою Ви дали її Пелехові Петрові, чому Ви не знищили її? – поцікавився Подугольніков.

- Я контрреволюційну літературу дав йому для куріння, позаяк він у мене просив паперу <…>, – наполіг Пивоварчук.

- Значить, Ви розповсюджували контрреволюційну літературу, – виснував розслідувач.

- Я не розповсюджував контрреволюційну літературу, а Пелехові Петрові дав для куріння. Це я вважаю не розповсюдженням ,– зазначив Михайло.

30 серпня 1944 року слідство завершили.

06 вересня 1944 року затвердили звинувальний висновок, в якому зазначили, що Пивоварчук М. І. разом з іншими особами:

«бувши вороже налаштовані стосовно до радянської влади, у другій половині 1943 року  з націоналістичних переконань вступили на службу до антирадянської формації – «УПА», де разом  працювали проти радянської влади, за створення самостійної України. <…>

Пивовачук М.І. <…> працював зв’язковим, забезпечував безперебійний зв’язок між керівництвом ОУН і УПА з бандами.

Водночас сам вивчав антирадянську оунівську літературу й розповсюджував її серед української молоді.»

29 жовтня 1944 року Військовий Трибунал військ НКВД Рівненської області у складі головувальника – майора юстиції Гніденко, членів – молодшого лейтенанта Платонова і старшого сержанта Спіріденко, секретаря Зінгер, у закритому судовому засіданні, без участі звинувача й захисника, визнав Пивовачука І.П. винним у зраді Батьківщини й засудив до 10 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах, 5 років обмеження прав та сконфіскування майна.

Під час цього ж судового засідання цей же Військовий Трибунал засудив ще кількох осіб з Тучинського району, зокрема, мешканця с. Малатин, Самолюка Івана Павловича.

Із таборів Пивовачука М.І. звільнили 15.01.1954, однак після цього відправили на спецпоселення в Комі АРСР. Зі спецпоселення його звільнено 26.04.1956.

Згідно з висновком Військового Прокурора Червонознаменного Прикарпатського військового округу від 18.11.1991, Пивовачука Михайла Ілліча визнано необґрунтовано засудженим та зреабілітовано.

 

  Використані джерела:

  1. УСБУ в Рівненській області, справа П-5871.

   

ПЕРЕГЛЯДІВ: 176


Іван Мельник
Нехай кожен зробить, що може. І цього буде достатньо! ivavolm@gmail.com