20.01.2018, 11:52
А Вам смакують «Черешні з коньяком» ?
Днями недовго випало побути у місті Лева, яке люблю за цікаву архітектуру, містичні легенди, багату історію. А нині натрапила на давню рецензію «Черешень з коньяком» талановитої Ніки Нікалео, де авторка запрошує читача саме до Львова. Пропоную літературну мандрівку й вам.

 Найкраще перебути холодну, вітряну, дощову чи морозну погоду із книгою у руках, смакуючи соковиті «Черешні з коньяком» талановитої Ніки Нікалео. Адже, коли ще можна вільно розмірковувати про сенс життя, людських стосунків, сутність щастя, як не гріючись запашним чаєм у вихідний день.

Монотонність суботи – найкращий антураж для самоаналізу, розбирання скрині із купою нерозгаданих загадок та розплітання заплутаних думок. А це гарна нагода подумки помандрувати до «маленького українського Парижу»  – міста Лева. Незабутня кавово-мелодійна атмосфера цього міста завальсує читача у ритмі майже містичних спогадів.

То що, гайда, до «маленького Парижу?»

До Львова читача запрошує головна героїня роману – молода львівська журналістка Олена Дулянська. Панянка працює у одному із модних видань, редакція якого розташувалася практично у центрі славного міста. «Навряд чи знайдеться ще де у світі місто, яке вміє посміхатися й ощасливлювати тебе у дощ. Чи, може, ще де є така неймовірна музика легкого цокоту жіночих обцасів об бруківку…?!», - читаємо у романі. Олена живе розміреним, на думку оточення, цілком успішним життям. Проте героїні бракує гостроти відчуттів. Ймовірно, дається взнаки ще й нереалізовані письменницькі задуми. Олена мріє опублікувати свій рукопис, та досі видавництва їй відмовляють. «Зрештою, і самій вкласти гроші в друк можна, це не так уже й дорого, але… Але це – моветон, не комільфо і т.д.», - мордується панянка.

У «маленькому Парижі» триває класичне кіно під назвою «життя». Люди працюють, реалізовують свої амбіції, ввечері натомлені повертаються додому і розуміють, що бракує емоцій. Так, головна героїня відчуває певне збайдужіння до чоловіка. «Яке ж нудне стало у нас з ним життя! Він – сам собою, я – сама собою», - резюмує одного вечора Олена. Навіть свій потяг до написання художніх текстів героїня пояснює, як втечу від нудної реальності до насиченого емоціями життя.

«Авантюра – шлях до успіху»

Врешті доля посміхається Олені, написаний нею текст пропонують екранізувати.  Ця неочікувано очікувана пропозиція стає точко відліку подальших перипетій, котрі змішують переосмислити власне життя, та роль у ньому близьких.

«Чи вертає час назад?!»

Аби не переповідати сюжету, запропоную кілька власних построманних міркувань.

Певна, у вас бувають в житті моменти, коли здається, що час вертає назад. Небеса дозволяють повноцінно відчути певну емоцію, прожити врешті ситуацію до кінця, щоб впевнитися що все мало статися саме так, і альтернативна реальність не зовсім може бути вашою, чи ви вже не зовсім ви у ній.

            Приблизно такими проблемними питаннями можна окреслити життєві пошуки головної героїні роману – Олени Дулянської. Пізнавши емоційної щемкості, вона врешті розуміє, що становить цінність у її житті, чому воно не таке вже й пересічне, що варто зберегти, а від чого відмовитися.

Влучне резюме висловлює авторка на останніх сторінках роману: «…коли мені виповниться дев’яносто дев’ять років, я хотіла б заплакати від щастя… Щастя повноцінно прожитого життя, коли мрії здійснилися, коли були любов і радість, розлуки і страждання, коли ти знаєш, що помилятися – це правильно…»

Роман однозначно рекомендовано до читання мрійливим панянкам.

За рівнем емоційності схожі моменти можна віднайти у книзі «Смак грибної юшки» Оксани Кришталевої,  за уважністю до деталей та цінністю життєвого досвіду – у  романі «Шансові переливи» Людмили Усенко. 

ПЕРЕГЛЯДІВ: 229


Вікторія Назарук
Викладач кафедри журналістики НУ "Острозька академія". Переконана, що " у світі не буває нецікавих подій".