Рятуємось від осінньої мігрені – створюємо красу руками

07.11.2014

Рятуємось від осінньої мігрені – створюємо красу руками

“Коли навколо ні душі,
Коли моя не може спати,
Чомусь так хочеться мені…”, – співає зажурливо, ніжно і мрійливо Святослав Вакарчук.
А чого хоче жінка восени?
Невже – зажури, ніжності і мрій?

Восени нам, жінкам, так  мало стає простору, що ми  не знаємо куди себе подіти. Ми тягнемо коханих на прогулянку в парк, благаємо друзів сходити в кіно чи театр… Нас втомлює домашня рутина, непокоять перші сезоні застуди та недомагання, робота, крім невеликих грошей, приносить роздратування… Осінню інколи холодно, а інколи гаряче, і ми не знаємо що вдягнути, чи то радше сказати : натягнути на себе… Осінню нам хочеться поговорити про почуття, нам хочеться зігрітих любовю вечорів… Говорять, що весна впливає на чоловіків, то осінь має владу над нами, жінками. У цю пору року ми стаємо просто скаженими, нестерпними, дратівливими, сумними, боязкими, вразливими (не лише для інших, але й для самих себе)…

Кожна жінка сама винаходить для себе еліксир від осінньої «мігрені»: для когось – це поїздки, для когось – покупки, для когось – занурення з головою в роботу, для когось – генеральні прибирання, для когось – солодощі, для когось – серіали, для когось – любов… Для творчих людей, з фантазією ширше океану, такі ліки є недієвими. Їм треба створювати щось нове, давати життя матеріальним речам, пробуджувати почуття витворами, одним словом – їм потрібно творити. Розповім про них.

У м. Здолбунів на вулиці Сонячній –  справді, завжди сонячно. Надзвичайно творча, винахідлива, неординарна, красива… Світлана Василівна Филипчук зустрічає сонячно подруг, колег, знайомих. Запрошує у свій диво-дім затишку та домашнього тепла. Але не щоб потеревенити чи переповідати плітки, їй це не властиво, а щоб поговорити про дитинство, про сім’ю, дітей, смішні пригоди з життя… А ще, щоб створити маленькі шедеври: в’язані накидки, декупажні чашки, закладки в книги, різних типів листівки, речі виготовлені у техніці квілінг… У неї стільки матеріалу для виготовлення всього цього ого-го!!! Але ще більше у неї снаги, фантазії та творчості, яка не поміщається у всі ті коробки…

         Світлано Василівно, Ви зовсім не схожа на типову українку. Ви як-то десь з-за кордону, з іншого материка.

         Ви мені, Юлечко, це не перша говорите. З України я .

         Ви довго збирали весь цей матеріал? Мабуть, це дорого…

         Давненько почала збирати, одночасно все купити неможливо. Чоловіку не говорю скільки все коштує .

         Відпочиваєте таким чином?

         Не стільки відпочиваю – скільки заспокоююсь. Коли роблять руки – легше впорядкувати думки, емоції. Почуваюсь щасливою, коли створюю таку красу.

У неї десятки «послідовників», які вчаться, які долучаються до творчості; у неї ще більше студентів, яким , крім обов’язкових дисциплін спеціальності, в позаурочний час вона викладає важливі дисципліни – праці та творення.

Усміхнена й замріяна – ось така Вона. Вишукані та неординарні – ось такі ЇЇ творіння.

 

 

P.S.: На фото – Світлана Василівна Филипчук, ЇЇ «послідовники» та процес творення .

Витвори, іншими словами, шедевриКрасиві речі чи не так?Творчий хаосПростору на підлозі для творчості необмежена кількістьзакладки лиш в "хороші" книжкиЦікаві ідеї)Неординарний підхід)Квітучо)Подарунок подрузі)Листівки до святтворчість в ЇЇ очахзосереджена в роботі, зосереджена в думкахРазом працювати так легко)Усміхнені, бо творчіДля щастя так небагато потрібно...

, , , , переглядів: 1 222

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *