Докладно про новий податок на нерухомість

16.01.2015

Докладно про новий податок на нерухомість

Вітаю, пані і панове. Із останнього нашого з вами спілкування через блог багато чого змінилося у податковому законодавстві.

З початку року з колегами вивчаємо ухвалені народними депутатами закони, з`ясовуємо нюанси, систематизуємо ваші та наші запитання стосовно порядку сплати того чи іншого податку-нововведення, контактуємо з департаментами Державної фіскальної служби України, чекаємо від столиці роз’яснень, консультуємо органи місцевої влади, які мають ухвалити ставки місцевих податків – цей перелік можно продовжувати до кінця сторінки, тому до суті.

Інформації ми зібрали чимало, готові поділитися. Найбільше нас усіх цікавить ухвалений нардепами податок на нерухомість, яку кожен із нас має платити. Тому зараз розкажу стосовно податку за 2015 рік (по ставкам цього року треба буде платити у 2016 році). А потім розкажу, що треба платити у цьому році за попередній рік.

Тексту багато, але він важливий; ми з колегами спробували подати інформацію максимально зрозуміло.

Отож, 2015.

«Нарахування зобов’язань із податку на нерухомість починається для квартири/квартир (незалежно від їхньої кількості) з 60 кв. м, для житлового будинку/будинків – з 120 кв. м, для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їхніх часток – зі 180 кв. м.

Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, а також пільги по сплаті, встановлюються рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, який не перевищує 2% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування. Враховуючи, що мінімальний розмір заробітної плати – 1218 грн, то ставка податку на нерухомість може бути визначена від 0 до 24,36 грн за 1 кв. м.

Нарахування податку з об`єктів нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, проводиться органами ДФС за місцем реєстрації власника нерухомості. До об’єктів житлової нерухомості віднесені будівлі житлового фонду, дачні та садові будинки.

Будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи:

1. житловий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу – житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;

2. прибудова до житлового будинку – частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;

3. квартира – ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного проживання;

4. котедж – одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;

5. кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах – ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів. Під садовим будинком ст.14.1.129.2 ПКУ має на увазі будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків, а під дачним будинком – житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.

Усі інші будівлі, приміщення, які не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, пропонується вважати об’єктами нежитлової нерухомості, зокрема до них відносяться готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори та будинки відпочинку, будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки, склади.

Мешканцям сіл, селищ та власникам садових та дачних будинків варто врахувати, що з 1 січня 2015 року об’єктами оподаткування також є допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.

Місцеві ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, а також визначати пільги із податку з житлової нерухомості для фізичних осіб залежно від рівня доходів і майнового стану.

Пільги щодо податку для фізичних осіб не надаються на об`єкт оподаткування, якщо його площа перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування, а також на об`єкти оподаткування, що використовуються з метою отримання доходів.

Не підлягають оподаткуванню будівлі дитячих будинків сімейного типу, гуртожитки, житлова нерухомість непридатна для проживання, зокрема, у зв`язку з аварійним станом, а також житло, яке належить дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об`єкта на дитину.

Не є об`єктом оподаткування нежитлова нерухомість, що використовується суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, які здійснюють свою діяльність в малих архітектурних формах (МАФ) і на ринках; будівлі промисловості, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їхніх підприємств».

Наразі ми іще чекаємо роз’яснень стосовно сплати, якщо, наприклад, у помешкання є декілька господарів та про інші питання.

Іще раз зауважу, що сказане – це нововведення, із якими нам доведеться мати справу у наступному році.

Нижче буде інформація, що стосується 2014 року.

«Протягом 60 календарних днів з дня отримання повідомлення – рішення від органу ДФС власники нерухомості зобов’язані перерахувати суму податку на вказані у повідомленні рахунки. Нагадаємо, сплачувати податок на нерухоме майно зобов’язані не всі фізичні особи, а лише ті, які володіють квартирою чи квартирами загальною площею понад 120 і будинком/будинками, загальна площа яких перевищує 250 квадратних метрів, або різними видами нерухомості (квартирою та будинком) загальна площа, яких сумарно перевищує 370 квадратних метрів.

Ставки податку на нерухоме майно встановлюються сільською, селищною або міською радою в таких розмірах за 1 кв. метр загальної площі об`єкта житлової нерухомості:

– для квартир, загальна площа яких не перевищує 240 кв.м., та житлових будинків, загальна площа яких не перевищує 500 кв.м., ставки податку не можуть перевищувати 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

– для квартир, загальна площа яких перевищує 240 кв.м., та житлових будинків, загальна площа яких перевищує 500 кв.м., ставка податку становить 2,7 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Звертаємо увагу, що ці ставки застосовуються лише до площі перевищення.

Довідково: юридичні особи сплачують податок на нерухоме майно відповідно до внесених у законодавство змін, які набули чинності з 01.01.2015 року».

, , переглядів: 2 049

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *