ОСТАННІ ЗАПИСИ БЛОГЕРА
Нехай душа не буде посудиною, з якої можна їсти чи в яку можна плювати. Хай буде цілим Всесвітом, який не можна обійняти.
Сотні віруючих із Одеси вже 15 років приїжджають на закинутий хутір на Рівненщині.
2016-06-20 21:20:01
Нехай душа не буде посудиною, з якої можна їсти чи в яку можна плювати. Хай буде цілим Всесвітом, який не можна обійняти.
Хіба образа не смертний гріх? Хіба вона не самогубець часу, думок, можливостей? Хіба образа не має таких байстрюків як гнів та ненависть? Хіба образа не вчить нас ненавидіти та гніватися на себе, на людей, на життя, на кривдників, на Бога, на світ?..
2016-04-04 09:44:26
Нехай душа не буде посудиною, з якої можна їсти чи в яку можна плювати. Хай буде цілим Всесвітом, який не можна обійняти.
Вистава «Біла Ворона» не може залишити тебе просто байдужим. Вона стрепехне тебе, що аж пір’я полетить. Й ти опинися у вихорі людських емоцій. Величезна макроісторія людства, суспільства, народу – це все що лишається у суспільній меморі. А доля людини якось губиться, бо людина стражденна, вона слабка, вона постійно бореться, постійно борсається у суспільній трясовині. «Біла ворона» – це показ глибини мікроісторії Жанни д’Арк, яка відрізняється від макроісторії французького суспільства.
2015-12-15 14:08:03
Нехай душа не буде посудиною, з якої можна їсти чи в яку можна плювати. Хай буде цілим Всесвітом, який не можна обійняти.
6 – 7 листопада 1941 року. Ви знаєте, якими були ці дні? Погода приблизно однакова ж: холодно, волого та вночі морозно. Люди любили й ненавиділи. Хоча, певно, тоді вони більше любили і більше ненавиділи, ніж ми зараз. Хоча помиляюсь: нічого не змінилось. Події на Майдані, Революція Гідності та так зване АТО, а насправді – війна, все відтворюється. 74 роки розділяють нас від теперішнього часу. Більше нічого не розділяє: любов та ненависть , мабуть, та сама. Роки, лиш роки – мовчазні, заплутані, загублені в туманах та приморозках, кимось навмисно стерті з пам’яті, вони змішані з хлібом та видовищами, засипані вологими піщинками людських доль. Якби ж роки могли говорити! Проте, на відміну від людей, вони нічого не забувають і посилають ехо людині: «Змінись!»…
2015-11-07 23:41:20
Нехай душа не буде посудиною, з якої можна їсти чи в яку можна плювати. Хай буде цілим Всесвітом, який не можна обійняти.
Ми всі хочемо бути щасливими. Усе своє свідоме життя ми шукаємо щастя, ми бажаємо щастя, ми заздримо чужому щастю, ми створюємо щастя і руйнуємо щастя, називаємо одні міста/країни щасливими, інші ж – нещасними. І коли народжується дитина – їй бажаємо щасливої долі. Але у чому полягає наше уявлення про її щастя: можливо її щастя у достатку, може – у здоров’ї, чи – в коханні, а може – у сім’ї, або ж – у гармонії з собою… А може щастя – то саме життя, і життя – то щастя? А може щастя – то любов у народженні?
2015-11-02 20:34:56
Нехай душа не буде посудиною, з якої можна їсти чи в яку можна плювати. Хай буде цілим Всесвітом, який не можна обійняти.
Вперше, коли я мала йти на чаювання з пані Ольгою Лук`яновою, мене подруга запитала: куди я так поспішаю після робочого дня. Треба було щось придумати швидко, коротко та влучно: «Тепер я входжу в клуб благородних жінок. Туди і поспішаю». Ось така перша моя асоціація з благородністю цієї жіночої спільноти на чолі з пані Ольгою.
2015-10-04 19:30:18
 1 2 3 >  На кінець списку
Новак Юлія
Нехай душа не буде посудиною, з якої можна їсти чи в яку можна плювати. Хай буде цілим Всесвітом, який не можна обійняти.